Friday Mar 29, 2024

Стратегічне та оборонне планування за процедурами НАТО

Стратегічне та оборонне планування за процедурами НАТО

Складний характер майбутніх загроз та обмежені ресурси потребують використання усіх можливих сучасних підходів за всіма напрямками функціонування Збройних Сил України, одним з яких є оборонне планування

Пошук ресурсів, впровадження передового досвіду держав-партнерів та міжнародних організацій  може забезпечити зростання власного потенціалу та не лише зміцнити відносини, а й зробити вагомий крок в напрямку реалізації європейських та євроатлантичних прагнень України, що й обумовлює актуальність запровадження ефективного оборонного менеджменту у державі.

Як складова оборонного менеджменту, оборонне планування – є складовою системи державного стратегічного планування, що здійснюється з метою забезпечення обороноздатності держави шляхом визначення пріоритетів і напрямів розвитку:

сил оборони;

їх спроможностей;

озброєння та військової техніки;

інфраструктури;

підготовки військ (сил).

Оборонне планування передбачає розроблення відповідних концепцій, програм і планів з урахуванням реальних і потенційних загроз у воєнній сфері та фінансово-економічних можливостей держави.

Засади оборонного планування в Україні на законодавчому рівні вперше були визначені ще у 2004 році. Законом України «Про організацію оборонного планування» тоді були визначені завдання, принципи, зміст і порядок планування в галузі оборони та координації дій органів державної влади в цій сфері.

З того часу практика оборонного планування як в Україні, так і в країнах-членах НАТО набула подальшого розвитку та пройшла значний шлях. Залежно від чинників, які приймалися як вихідні для планування оборони, визначаються такі методи оборонного планування:

за принципом «зверху-вниз»;

на основі ресурсів;

на основі технологій;

засноване на уникненні ризиків;

послідовне;

на основі історичного досвіду;

на основі сценаріїв;

на основі загроз;

планування на основі спроможностей.

Оборонне планування на основі спроможностей (ОПОС) – це один із сучасних методів оборонного планування, який поширений у секторі безпеки та оборони країн-членів НАТО. Він є найбільш універсальним, оскільки оперує з більшістю факторів, які враховуються при проведенні оборонного планування.

Так, за сучасних умов, повинні враховуватись не лише реальні загрози, а й потенційні сценарії розвитку кризових ситуацій на довгострокову перспективу, що є ключовим для якісного розвитку саме тих спроможностей військ (сил), які у найбільш ефективний спосіб дозволятимуть вирішувати завдання з оборони держави у безпековому середовищі, яке динамічно змінюється.

При цьому слід особливо враховувати появу нових форм і способів застосування як традиційних сил і засобів, так і нетрадиційних засобів впливу.

Планування на основі спроможностей дозволяє розподіляти обмежені оборонні ресурси для досягнення саме тих спроможностей, які є критично важливими.

Досвід Альянсу свідчить, що планування на основі спроможностей дає можливість:

перейти до концепції розвитку сил оборони за принципом «ефективність на противагу кількості»;

здійснити функціональну інтеграцію процесів оборонного і бюджетного планування;

здійснювати програмне управління оборонними ресурсами.

Кінцевою метою планування є формування, за прогнозованих економічних умов, комплексних спроможностей сил оборони, достатніх для гарантованого виконання визначених завдань з оборони держави.

ОПОС спрямоване на опрацювання за критерієм «вартість-ефективність» найбільш доцільних рекомендацій щодо розвитку військ (сил) для задоволення пріоритетів національної безпеки.

З огляду на те, що перехід на стандарти та процедури НАТО залишається одним із основних пріоритетів, метод оборонного планування на основі спроможностей запроваджено й в Збройних СилахС України.

Загальна модель оборонного планування, за аналогією із запровадженою у Північноатлантичному альянсі, включає 4 фази:

  1. Планування.
  2. Програмування.
  3. Бюджетування і ресурсного забезпечення.
  4. Реалізації.

Фази оборонного планування реалізуються 5 етапами, які мають послідовно-циклічний характер:

  1. Визначення засад державної політики у сфері оборони.
  2. Визначення вимог (спроможностей).
  3. Розподіл спроможностей.
  4. Визначення завдань.
  5. Імплементація та оцінка результатів.

В рамках зазначених процесів здійснюється розробка, постійне уточнення та підтримання в актуальному стані низки довгострокових аналітичних документів, які є необхідною складовою процесу планування на основі спроможностей.

Back to Top