Складний характер майбутніх загроз та обмежені ресурси потребують використання усіх можливих сучасних підходів за всіма напрямками функціонування Збройних Сил України, одним з яких є оборонне планування

Пошук ресурсів, впровадження передового досвіду держав-партнерів та міжнародних організацій  може забезпечити зростання власного потенціалу та не лише зміцнити відносини, а й зробити вагомий крок в напрямку реалізації європейських та євроатлантичних прагнень України, що й обумовлює актуальність запровадження ефективного оборонного менеджменту у державі.

Як складова оборонного менеджменту, оборонне планування – є складовою системи державного стратегічного планування, що здійснюється з метою забезпечення обороноздатності держави шляхом визначення пріоритетів і напрямів розвитку:

сил оборони;

їх спроможностей;

озброєння та військової техніки;

інфраструктури;

підготовки військ (сил).

Оборонне планування передбачає розроблення відповідних концепцій, програм і планів з урахуванням реальних і потенційних загроз у воєнній сфері та фінансово-економічних можливостей держави.

Засади оборонного планування в Україні на законодавчому рівні вперше були визначені ще у 2004 році. Законом України «Про організацію оборонного планування» тоді були визначені завдання, принципи, зміст і порядок планування в галузі оборони та координації дій органів державної влади в цій сфері.

З того часу практика оборонного планування як в Україні, так і в країнах-членах НАТО набула подальшого розвитку та пройшла значний шлях. Залежно від чинників, які приймалися як вихідні для планування оборони, визначаються такі методи оборонного планування:

за принципом «зверху-вниз»;

на основі ресурсів;

на основі технологій;

засноване на уникненні ризиків;

послідовне;

на основі історичного досвіду;

на основі сценаріїв;

на основі загроз;

планування на основі спроможностей.

Оборонне планування на основі спроможностей (ОПОС) – це один із сучасних методів оборонного планування, який поширений у секторі безпеки та оборони країн-членів НАТО. Він є найбільш універсальним, оскільки оперує з більшістю факторів, які враховуються при проведенні оборонного планування.

Так, за сучасних умов, повинні враховуватись не лише реальні загрози, а й потенційні сценарії розвитку кризових ситуацій на довгострокову перспективу, що є ключовим для якісного розвитку саме тих спроможностей військ (сил), які у найбільш ефективний спосіб дозволятимуть вирішувати завдання з оборони держави у безпековому середовищі, яке динамічно змінюється.

При цьому слід особливо враховувати появу нових форм і способів застосування як традиційних сил і засобів, так і нетрадиційних засобів впливу.

Планування на основі спроможностей дозволяє розподіляти обмежені оборонні ресурси для досягнення саме тих спроможностей, які є критично важливими.

Досвід Альянсу свідчить, що планування на основі спроможностей дає можливість:

перейти до концепції розвитку сил оборони за принципом «ефективність на противагу кількості»;

здійснити функціональну інтеграцію процесів оборонного і бюджетного планування;

здійснювати програмне управління оборонними ресурсами.

Кінцевою метою планування є формування, за прогнозованих економічних умов, комплексних спроможностей сил оборони, достатніх для гарантованого виконання визначених завдань з оборони держави.

ОПОС спрямоване на опрацювання за критерієм «вартість-ефективність» найбільш доцільних рекомендацій щодо розвитку військ (сил) для задоволення пріоритетів національної безпеки.

З огляду на те, що перехід на стандарти та процедури НАТО залишається одним із основних пріоритетів, метод оборонного планування на основі спроможностей запроваджено й в Збройних СилахС України.

Загальна модель оборонного планування, за аналогією із запровадженою у Північноатлантичному альянсі, включає 4 фази:

1. Планування.
2. Програмування.
3. Бюджетування і ресурсного забезпечення.
4. Реалізації.

Фази оборонного планування реалізуються 5 етапами, які мають послідовно-циклічний характер:

1. Визначення засад державної політики у сфері оборони.
2. Визначення вимог (спроможностей).
3. Розподіл спроможностей.
4. Визначення завдань.
5. Імплементація та оцінка результатів.

В рамках зазначених процесів здійснюється розробка, постійне уточнення та підтримання в актуальному стані низки довгострокових аналітичних документів, які є необхідною складовою процесу планування на основі спроможностей.