Wednesday May 25, 2022

Східноєвропейське партнерство

Створення Вишеградської групи стало важливою подією в новітній історії Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини і посприяло інтеграції країн до Євросоюзу та НАТО
Підписана у Вишеграді 15 лютого 1991 року «Декларація про співпрацю між Чеською та Словацькою Федеративною Республікою, Республікою Польща та Угорською Республікою у прагненні до європейської інтеграції» заклала основи та встановила сучасні форми політичного, економічного та культурного співробітництва між цими державами.

Країни Вишеградської групи скористалися історичною можливістю, яка була надана падінням комунізму в 1989 році, розпочали розвивати успішне співробітництво і базувати свої взаємні відносини, які ґрунтуються на дружбі, добросусідстві та спільних цінностях.

На сьогодні співпрацю між країнами В4 можна назвати найбільш чітко профільованою ініціативою в Центральній Європі.

 

Позитивні амбіції

Основу цієї співпраці складають взаємні контакти на всіх рівнях — від політичних візитів на найвищому рівні до експертних та дипломатичних зустрічей, діяльності неурядових асоціацій в регіоні, аналітичних центрів та дослідницьких органів, культурних установ тощо. Підтверджуючи свою рішучість продовжувати та надалі розвивати співробітництво в інтересах миру та сталого розвитку, країни В4 мають намір брати участь у процесах зміцнення Європи та реалізовувати проекти, спрямовані на сприяння єдності та підвищення конкурентоспроможності В4 та ЄС у глобальному контексті.

Зважаючи на спільний інтерес усіх країн-учасниць, співпраця розвивається у сферах оборони та ОПК, боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та нелегальною міграцією, культури, освіти, посилення громадянського виміру Вишеградської співпраці в рамках Міжнародного Вишеградського фонду та його структур.

Східноєвропейські держави сьогодні активно нарощують свій економічний потенціал. За даними Світового банку, Польща, Чехія та Угорщина належать до тих країн, що зростають найшвидше в Євросоюзі. Польща була єдиною економікою в ЄС, яка під час фінансової кризи 2008 року уникла рецесії. Ці країни також можуть похвалитися низьким рівнем безробіття, хоча такий «успіх» має й зворотний бік: значна кількість угорців та поляків емігрувала до Західної Європи, де вони отримують вищу зарплату, ніж у себе вдома. Відповідно виник брак робочої сили в згаданих країнах. Польщі вдалося вирішити цю проблему завдяки українським мігрантам, а от в Угорщині робочих рук бракує й досі.

Попри різний досвід із Західною Європою, країни ЦСЄ, зокрема Вишеградська четвірка, уже 15 років є членами ЄС. Перебування в спільноті накладає певні зобов’язання, потребу розділяти виклики, які стоять перед Європейським Союзом. Сьогодні це, серед іншого, міграційна криза й небажання східноєвропейських урядів розділяти її тягар із Заходом, що є радше політичною інфантильністю та недалекоглядністю. Адже регіону потрібна робоча сила, а ЄС — допомога у вирішенні цієї проблеми.

Минуло 30 років після мирних трансформацій 1989-го, а цей процес у країнах Центральної та Східної Європи й досі триває, часом збивається на манівці, часом іде в ногу з європейськими політичними трендами. Країни, що до тоталітарного поневолення мали великі політичні амбіції, хочуть їх розвивати й далі. Економічних можливостей для цього в них дедалі більшає. Україні ж, щоб залишатися сильним і конкурентним сусідом таких держав, теж слід нарощувати темпи економічного зростання.

Діалог заради безпеки в регіоні

Країни Вишеградської групи відкриті до співробітництва з Україною, окремо виокремлюють безпеку та територіальну цілісність України, а також зацікавлені в економічному партнерстві. Враховуючи ці фактори, В4 проявила ініціативу щодо технічного, консультаційного сприяння Україні у здійсненні політичних, макроекономічних та секторальних реформ, зокрема у питаннях децентралізації і зміни адміністративно-територіального устрою, енергозабезпечення та енергозбереження, підтримки розвитку малого і середнього бізнесу, налагодження режиму вільної торгівлі із ЄС, сприяння громадянському суспільству. Є підстави також стверджувати, що використання формату В4+ є ключовим на даному етапі для збереження Вишеградської групи як життєздатного регіонального об’єднання із спільними інтересами, враховуючи гетерогенні тенденції у його складі.

У зв’язку з агресією Росії на Сході України, в рамках В4+, значно посилився діалог в питаннях безпеки. Можна з впевненістю сказати, що з 2014 року Україна у відносинах з Вишеградською групою змогла досягти значних позитивних результатів як на політичному рівні, так і в царині реалізації окремих проектів. Країни В4 одні з перших виступили зі спільними заявами та зверненнями щодо підтримки територіальної цілісності та суверенітету України.

У найважчі часи, коли перед Києвом постало завдання щодо захисту територіальної цілісності та одночасно проводити низку глибоких реформ, чотири країни-члени запустили спільну ініціативу з розподілу та координації між собою зусиль з допомоги Україні у трансформаційних процесах. Регулярні зустрічі в форматі В4+Україна продемонстрували реальний інтерес центральноєвропейських держав до підтримки її територіальної цілісності.

Беручи до уваги той факт, що енергетична безпека є одним із пріоритетів спільної діяльності Вишеградської четвірки, саме завдяки їх позиції та допомозі Україна змогла відмовитись від закупівлі природного газу з Росії, тим самим зменшуючи негатив російського гібридного впливу.

Позиція країн-членів Вишеградської четвірки щодо процесу європейської інтеграції, зокрема щодо необхідності підписання та якнайшвидшої ратифікації Угоди про Асоціацію, надання Україні безвізового режиму з Європейським Союзом завжди була позитивною та у більшості випадків конструктивною на європейському рівні.

Україна була запрошена до участі у Вишеградській  бойовій групі ЄС, яка перебувала на бойовому чергуванні в першій половині 2016 року. Продовження цієї співпраці відбулося під час спільного чергування групи ЄС «Хельброк» та країн В4 в 2019 році.

І зовсім не варто забувати про те, що Україна є одним з головних отримувачів грантової допомоги від Міжнародного Вишеградського фонду поза межами В4. У 2014 році щорічна підтримка України з боку фонду досягла показника в 1,3 млн євро. Більше того, з 2014 року половина допомоги в рамках Програми мобільності державних службовців (CSMP) йде на потреби української сторони, хоча при запуску програми передбачався рівний розподіл можливостей між країнами «Східного партнерства».

Знайти власний інтерес

Втім, темп співпраці у форматі В4+Україна значно сповільнився на межі 2016-2017 років, особливо на політичному рівні. Якщо, з одного боку, це можна пояснити фокусуванням зусиль групи на внутрішніх питаннях ЄС та пошуком компромісних рішень у питанні ставлення до Росії, то з іншого боку, пояснення може полягати в неповному розумінні Києвом механізмів співпраці, інтересів та можливостей партнерів по групі. Неофіційно можна почути заяви експертів та дипломатів, що Київ зосередився на співпраці з провідними державами світу — США, Канадою, Німеччиною, Великою Британією, Францією тощо.

Але поряд з цим у 2017 році українська делегація на чолі з начальником Генерального штабу — Головнокомандувачем Збройних Сил України взяла участь у засіданні начальників генеральних штабів країн «Вишеградської четвірки» та країн Балтії. Такий формат зустрічі відбувся вперше. Під час зустрічі обговорювалися питання практичного військового співробітництва та його посилення, обмін досвідом, надання матеріально-технічної допомоги, участь у спільних навчаннях тощо.

А наприкінці 2019 року прем’єр-міністр Чехії Андрій Бабіш запросив президента України Володимира Зеленського взяти участь у зустрічі Вишеградської четвірки у 2020 році.

Можна сказати, що співпраця у форматі В4+ за останні роки набирає нових обертів і має для України досить яскраву практичну комунікацію на базі В4 саме на шляху інтеграції до ЄС та НАТО.

Експерти вважають, що зменшення політичної складової в рамках групи, яка є притаманною характеристикою поточного стану співпраці в форматі В4+Україна, може бути подолана, в першу чергу, завдяки активізації діяльності України.

По-перше, самі країни В4 не готові відмовлятись від співпраці в рамках групи. Більше того, на владному та експертному рівні є усвідомлення, що відсутність координації в рамках групи та постійних консультацій може негативно вплинути на економічну ситуацію в країнах.

По-друге, вихід із активної фази міграційної кризи в Європейському Союзі, а також формування останнім часом позитивних спільних позицій щодо низки питань на рівні ЄС, дозволяє говорити про поступовий вихід з чергової кризи В4 і пошук нових горизонтів діяльності. На цьому тлі існує необхідність для Вишеградської четвірки пошуку нових тем і форматів. Такими напрямами можуть бути питання зовнішньої політики ЄС (Західні Балкани та Східне партнерство), політика безпеки та оборони ЄС, енергетична безпека, а також поглиблення співпраці на внутрішньому ринку.

Ці теми представляють неабиякий інтерес і для України. Втім, не виключено, що непорозуміння у двосторонніх відносинах з Польщею та Угорщиною можуть стати на заваді швидкому прогресу в просуванні власних ініціатив на рівні формату В4+. Тут українській стороні варто завжди пам’ятати, що проблеми у двосторонньому діалозі навіть з одним членом можуть заблокувати використання інструментів Вишеградськї групи.

Отже на тлі пошуку шляхів нейтралізації негативних тенденцій міждержавного діалогу в короткостроковій перспективі, українська дипломатія має також фокусуватись на політичних досягненнях з використанням майданчику В4 через 5-10 років. Існування вказаного регіонального об’єднання понад чверть століття з періодичними фазами активності та кризових явищ має сприйматись в Києві як передумова до формування довгострокової стратегії щодо співпраці з групою.

Міжнародний Вишеградський фонд не має сприйматись виключно як донор  для гуманітарних та культурних проектів в Україні. Профільні міністерства мають звернути увагу на потенційні можливості МВФ для просування ініціатив публічної та культурної дипломатії саме в країнах регіону. Але для цього необхідно сформувати стратегічне бачення, що українська сторона бажає здійснити і чого досягти в країнах Центрально-Східної Європи.

Україна може виступити з ініціативою запровадження Форуму В4+Україна, який на періодичній основі має збирати експертів, політичних та громадських діячів для обговорення прогресу у відносинах. Такий майданчик буде сприяти побудові відповідної атмосфери та сприйняття, що Київ не відвертається від країн регіону і готовий до вироблення спільного порядку денного співпраці.

Доволі поширеними є проекти Міжнародного Вишеградського фонду, які орієнтовані на візити українських журналістів та експертів до країн В4. Втім, заслуговує на окрему увагу використання наявних можливостей вказаної інституції для посилення контактів представників ЗМІ та аналітичних центрів із В4 з українськими партнерами та колегами. Організація візитів угорських, польських, словацьких та чеських журналістів до України може сприяти посиленню нашої інформаційної присутності в регіоні.

Країнами колишнього комуністичного режиму, при створенні Вишеградської четвірки, було поставлено за ціль демонтувати  попередню політичну систему, та перейти до демократичного устрою суспільства і побудовати ринкову економіку. Тому для України, яка перебуває у все ще незавершеній пострадянській трансформації, співробітництво та партнерство з В4 відіграє дуже важливу роль як у економічній, військовій, а особливо дипломатичній та зовнішньо-політичній сферах.

Інеса Блозовська

Back to Top