В ексклюзивному інтерв’ю Президента Володимира Зеленського журналу Ukraine to NATO — про найважливіші реформи та зміни в країні, про припинення війни та мирне врегулювання на Донбасі й деокупацію Криму, допомогу та підтримку міжнародних партнерів, боротьбу з корупцією і реальну енергетичну незалежність, конкретні кроки для пришвидшення процесу європейської інтеграції й провідну роль України у гарантуванні безпеки на континенті.

 

— Шановний Володимире Олександровичу! 2021 рік знаковий для України — країна відзначила 30-річчя незалежності. На Вашу думку, чи реалізувала в повному обсязі свій потенціал Україна за ці роки? Які вершини в розвитку держави нам вдалося підкорити, а що так і залишилося нереалізованим? Що нам стало на заваді?

— Безумовно, ми можемо, а отже, і повинні зробити набагато більше, ніж було зроблено за ці перші 30 років нашої відновленої незалежності. Наприклад, ми зараз робимо інфраструктурну реформу — найбільшу не просто за всі роки з 1991-го, але й за багато років радянської влади перед цим. Чи можна було зробити таку реформу раніше? Так, звісно. Але про неї просто не думали, бо «піклувались» передусім про власні кишені. Або інший приклад — ми реалізували земельну реформу і маємо зараз за пів року вже майже 70 тисяч угод у межах ринку землі. Тобто ми відкрили реальну можливість для українських фермерів купити собі у власність землю, щоб розширити своє господарство і мати гарантовану можливість передати його своїм дітям та онукам. В українців цього не було ще з часів більшовиків. Чому ж не довели земельну реформу до результату у 2000-х чи 2010-х роках? Бо заробляли мільярди на тіньових земельних схемах.

Тому відповідь на Ваше запитання очевидна. У нашої країни в десятки разів більше потенціалу, ніж бачимо за підсумками перших 30 років незалежності. А досі не реалізований цей потенціал лише тому, що декілька поколінь політиків в Україні думали більше про особисте, ніж про державне.

 

— У кінці року зазвичай підбивають його підсумки. Цей рік був не простий

— і як Ви вважаєте, наскільки успішно Україна впоралася з викликами року, що минає? Які головні висновки ми повинні зробити з цього недалекого минулого, щоб успішно діяти вже сьогодні з прицілом на майбутнє?

— Усе залежить від того, на кого працюють політики — на себе чи на суспільство. Саме це — головний висновок. Скажімо, ніхто не буде сперечатися з тим, що зараз Україна, як і всі інші країни світу, переживає коронакризу, яка має і економічні, і соціальні, і політичні негативні наслідки. Але це ж не перша криза, яку ми переживаємо за 30 років. Були й глобальні, і суто національні кризи. А проте лише зараз вперше за всі кризові часи ми бачимо стабільну гривню, спокійну роботу банківської системи, впевнене перевиконання державного бюджету. Сьогодні держава реалізує програми прямої грошової підтримки людей в умовах кризи та галузей, які постраждали найбільше. Хіба раніше в держави не було такої можливості? Була. І у 2008 році, і у 2015 році. Але очевидно, що в політиків не було думок про це. Простий приклад — з грудня минулого року майже 820 тисяч наших громадян отримали допомогу по 8 тисяч гривень для підприємців і працівників у межах двох державних програм. На день старту ще однієї нашої програми — «єПідтримка» — з виплатою однієї тисячі гривень кожному, хто має дві дози щеплення проти ковіду, у системі зареєструвалися 3,6 мільйона українців. Це лише декілька ілюстрацій того, що реальне піклування влади про суспільні та державні інтереси завжди має конкретний і позитивний результат навіть у кризовий час. 

А погляньте ще, наприклад, на газове питання. Ми запропонували реальні інструменти кожному українцю, щоб платити за газ і теп-ло протягом цього опалювального сезону в рази менше, ніж абсолютно неадекватну ціну, яку зараз бачимо на європейському газовому ринку. Зараз у нас 7,96 гривні за кубометр газу при безпрецедентній ціні у Європі понад 55 гривень за кубометр, це якщо порахувати з доставкою до кордону України та з ПДВ. Погодьтеся, це відчутно.

 

ПРО МИРНЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ НА ДОНБАСІ ТА ДЕОКУПАЦІЮ КРИМУ

— Найголовніше питання для країни — як домогтися звільнення наших окупованих територій? Як змусити Росію поважати і дотримуватися міжнародного права та припинити агресію проти України? Як змусити Кремль повернутися до переговорів у Нормандському форматі?

— У відповідь на це запитання є три ключових слова — дипломатія, чесність, розвиток. Чому дипломатія? Тільки спільними зусиллями усієї міжнародної спільноти можна захистити міжнародне право і загальнолюдські цінності. Чому чесність? Бо потрібне чесне визнання усіма суб’єктами міжнародних відносин — хто саме не виконує досягнуті домовленості щодо припинення війни на Донбасі. Чому розвиток? Чим сильніша Україна, тим легше нам знаходити спільну мову та акумулювати підтримку інших держав і міжнародних організацій.

Україна готова до переговорів у будь-яких форматах і у будь-який час — не лише в Нормандському форматі. У нас є дуже змістовна комунікація з німецькою та французькою сторонами, з Британією, з іншими європейськими державами, зі Сполученими Штатами. Усі вони чітко бачать нашу позицію — ми готові пройти шлях до миру. Але єдиний суб’єкт, який поки не демонструє такої готовності, — це російська сторона. Чи може бути така позиція російської сторони успішною? Переконаний, що ні. Ми ж не пропонуємо нічого неможливого, насправді. Тільки реальні та зрозумілі кожній людині речі — зокрема, це припинення вогню, звільнення полонених, відкриття та гарантування нормальної роботи КПВВ на Донбасі. Як можна не робити цього? Світ не зрозуміє негативних відповідей на такі пропозиції. А отже, російській стороні з кожним днем буде дедалі складніше залишатись на старій агресивній позиції.

 

— Кримська платформа продемонструвала, що Україна має вагому міжнародну підтримку, і питання деокупації Криму не сходить зі світового порядку денного. Як Україна повинна розпорядитися наступного року тими можливостями, які відкриває цей міжнародний форум? І які додаткові політичні інструменти ми можемо отримати в межах Кримської платформи?

— Кримська платформа вперше за роки окупації українського півострова вивела питання Криму на міжнародний рівень — 46 держав підтримали її. Фактично, вона має потенціал, щоб стати одним з ключових інструментів досягнення регіональної безпеки. Але не просто кількість учасників інавгураційного саміту Кримської платформи має значення, а й щирість підтримки усіма цими державами нашої ініціативи. Світ дійсно очікував від України такий механізм деокупації Криму. І сьогодні Кримська платформа працює вже в щоденному режимі, охоплюючи широке коло проблем півострова.

Результатом наступного року має бути розвиток та інституалізація Кримської платформи, її посилення на рівні ООН, закріплення в документах ООН, зокрема в резолюції Генеральної асамблеї. В чому сила Кримської платформи? Вона поєднає усі зусилля для звільнення півострова — нашої держави, наших партнерів, міжнародних та громадських організацій, експертного середовища, гуманітарної сфери. Звісно, потрібно було робити це ще з 2014 року. Але тоді рішення ще не залежали від нас.

 

— Зростання напруженості в Азово-Чорноморському регіоні — наскільки наша співпраця з партнерами, насамперед із з НАТО, сприяє підтримці безпеки в регіоні, а також відновленню безпечного судноплавства? Як Ви оцінюєте подальші перспективи нашої співпраці зі США та Великою Британією щодо розвитку бойового потенціалу ВМС України?

— Будь-яка загроза вільному мореплавству та портам у Чорному та Азовському морях — це не просто регіональне питання. Це те, що має значення для всього світу. Якщо бажання Росії зможе призвести у нашому регіоні до обмеження можливостей вільно користуватися морем, то що зупинить інші держави в інших регіонах від спроби реалізувати аналогічне бажання? Ми максимально доносимо це питання до наших партнерів на всіх рівнях і маємо з ними повне взаємне розуміння того, що стабільність і безпека у цьому регіоні мають бути гарантовані на сто відсотків. Це предмет нашого діалогу як у регіональних форматах, так і з Великою Британією, з Америкою, з НАТО.

Якщо говорити про співпрацю з британцями, то це ключовий елемент розбудови нашого флоту. Упевнений, усі українці очікують реалізації проєктів, які заплановані у межах українсько-британської двосторонньої угоди щодо розвитку спроможностей українських Військово-Морських Сил. Це будівництво ракетних катерів, створення в Україні двох нових військово-морських баз. Крім того, отримаємо у Великої Британії кредит у розмірі 1,7 млрд фунтів стерлінгів на доволі комфортних умовах, щоб забезпечити першочергові потреби нашого флоту. 

Маємо конкретні домовленості і зі Сполученими Штатами за цим напрямом. А також, що дуже важливо, з Туреччиною. Турецька сторона максимально і щиро зацікавлена в тому, щоб у нашому регіоні запанували спокій та безпека, тож спів-праця між Україною та Туреччиною направлена саме на це.

 

ПРО ТЕРМІНИ, КОЛИ УКРАЇНА МОЖЕ СТАТИ ЧЛЕНОМ НАТО 

— Під час візиту до США Ви обговорювали з Президентом Байденом спів-працю України з НАТО та підтримку наших євроатлантичних прагнень. На Вашу думку, на чому необхідно зосередитись Україні насамперед, щоб домогтися консенсусу серед членів Альянсу в питанні надання нам Плану дій щодо членства в НАТО?

— На сьогодні Україна вже більше готова до членства в НАТО, ніж деякі держави-члени Альянсу. А якщо говорити про суто безпековий внесок, який може зробити Україна у загальний потенціал НАТО, то це один з найбільших внесків. Тому,  коли ми говоримо про умови та терміни приєднання України до Альянсу, ми розуміємо, що говоримо передусім про політику. Нарешті це стали чесно визнавати й у державах НАТО.

Звичайно, ми готові здійснити всі реформи, які необхідні, щоб відповідати найсуворішим критеріям для повноцінного вступу в Альянс. Але чи є гарантія, що ми отримаємо рішення про вступ України, виконавши той чи інший перелік реформ? На сьогодні це відкрите питання, але я впевнений, що ми працюємо для того, щоб отримати на нього чітку відповідь. Саме це і є одним із основних завдань нашої зовнішньої політики — щоб був визначений конкретний осяжний термін, коли Україна може стати членом НАТО, і щоб був напрацьований конкретний чіткий план, як це може бути реалізовано.

Хочу підкреслити, що питання не в тому, що ми просимо НАТО  «накрити» нас спільною «безпековою парасолькою». 

Питання в тому, що ми всі в Європі маємо однаково визнавати два очевидні факти. По-перше, кожний народ має право самостійно визначати свої зовнішньополітичні та безпекові пріоритети. По-друге, безпека в Європі не може бути гарантована без відповідного внеску України, а отже, без членства нашої держави в НАТО.

 

— Ви неодноразово спілкувалися з Генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом. Як би Ви оцінили рівень загальної підтримки союзниками по Альянсу нашого прагнення до членства в НАТО? Які головні проблеми для України на цьому шляху?

— Україна високо цінує практичну допомогу, яку надає НАТО. Під час нещодавньої зустрічі з Генеральним секретарем Альянсу Єнсом Столтенбергом у Брюсселі ми обговорили посилення співпраці в регіоні Чорного та Азовського морів. Я подякував Генеральному секретарю НАТО за незмінну підтримку суверенітету й територіальної цілісності нашої держави. Задля зміцнення взаємної довіри, збільшення кількості навчань та посилення військової підготовки ми ініціювали переговори з партнерами в Чорноморському регіоні. Це має підвищити ефективність відповідей на будь-які виклики у сфері безпеки в майбутньому. 

Але зрозуміло, що головна тема — дійти до взаємного розуміння що членство України в НАТО не можна відкладати. Зокрема, ми зараз працюємо над тим, щоб взяти участь на відповідному рівні в саміті НАТО в Мадриді наступного року. 

Кожен з наших дипломатичних представників за кордоном має чітке завдання — працювати на усвідомлення західними суспільствами того, що не може бути безпеки тільки в одній частині, так би мовити, спільної кімнати. Або вся Європа буде безпечною, або вся Європа постійно перебуватиме під ризиком скочування у різного роду гібридні конфлікти. Роль України в гарантуванні спільної безпеки на континенті вже є однією з провідних. Тож потрібно це чесно визнати на інституційному рівні Альянсу.

 

— Які ключові реформи в державі можуть посприяти прискоренню процесу нашої інтеграції в НАТО? І яку допомогу в цьому нам надає Альянс? Як у Брюсселі взагалі оцінюють наші успіхи у реформах, що зараз втілюються в державі?

— Ці речі — реформи в Україні та рішення НАТО про приєднання України до Альянсу — дійсно пов’язані, але все ж не на сто відсотків. 

Так, ми реалізуємо і реформу Служби безпеки, і реформи оборонного сектору, і реформи наших інших державних інституцій. Але чи призведуть ці реформи до того, що в Альянсі обов’язково і в осяжній перспективі сформується згода на приєднання України? Ставлячи таке питання, ми вже переходимо у площину політики. Ще у 2008 році на саміті в Бухаресті було підтверджено, що Україна приєднається до НАТО. Рішення того вже давнього саміту було підтверджено, і, за підсумками цьогорічного саміту НАТО в Брюсселі, — це дуже важливий наш дипломатичний здобуток. Однак ми поки що не бачимо чітких термінів та конкретного переліку реформ, які необхідні для того, щоб євроатлантична інтеграція України дійсно завершилась повноправним приєднанням до Альянсу.

 

ПРО ЄВРОПЕЙСЬКІ ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНИ

— На думку експертів, останній саміт Україна-ЄС став найуспішнішим за всю історію наших відносин з Євросоюзом. Які перспективи розширення нашої співпраці, зокрема й у питаннях безпеки? Які цілі ми повинні поставити перед собою, щоб наблизитися до повноцінного членства в ЄС? І які часові рамки мають бути у цього процесу?

— Ми вважаємо, що надання європейської перспективи Україні, яка поділяє спільні з Євросоюзом цінності, є логічним та давно очікуваним кроком. Це має стати сигналом того, що Євросоюз бачить Україну як невід’ємну складову європейського простору. Задля досягнення цієї мети ми працюємо з усіма партнерами у ЄС — і в Брюсселі, і в столицях європейських держав, і також на інших рівнях, окрім політичного. 

Якщо говорити про конкретні документальні речі, то передусім варто відзначити спільну заяву, яку ухвалено за результатами саміту Україна-Євросоюз. Її пункти доволі важливі в контексті того, що ми виходимо на подальше поглиблення співпраці. Працюємо над модернізацією нашої Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Маємо вже 7 двосторонніх декларацій з державами-членами ЄС про визнання європейської перспективи України. Підписана Угода про спільний авіапростір між Україною та Євросоюзом, це справжній авіаційний безвіз. Важливі й результати саміту Східного партнерства, який нещодавно відбувся у Брюсселі. Розвиваємо також і більш сфокусовані формати співпраці — Асоційованого тріо, Люблінського трикутника. Це все конкретні кроки для пришвидшення процесу нашої європейської інтеграції. 

 

— Наші іноземні партнери вважають, що однією з основних перешкод на шляху до Євросоюзу і до НАТО є високий рівень корупції в країні. На Ваш погляд, які ефективні механізми необхідні для боротьби з корупцією та як її можна викорінити?

— Конкретний приклад — за підсумками цього року у порталу і додатку «Дія» вже по 12 мільйонів користувачів. Якщо всі вони хоча б один раз на рік використали портал або додаток, то лише завдяки «Дії» вже стало набагато менше випадків, коли взагалі можливий корупційний контакт чиновника з громадянином. Бо що таке «Дія»? Це антибюрократична реформа. Ми робимо державні послуги максимально доступними за умови мінімізації чи цілковитої відсутності контактів із чиновником або будь-яким іншим представником держави. Тобто немає і не буде навіть такої ситуації, коли хтось може вимагати в людини хабар у ситуаціях, у яких раніше без хабаря послуги не надавалися.

Інший приклад — судова реформа. Ми забезпечили першу справді сміливу судову реформу за всі роки незалежності нашої держави, вона зараз нарешті почала реалізовуватись. Ще раз висловлюю вдячність кожному народному депутату і кожному працівнику судової системи, які підтримали реформу. Ми зробили такі законні інструменти, які гарантують, що в усій судовій системі буде досягнутий найвищий рівень доброчесності.

Не менш важливий системний крок — це антиолігархічний закон. Бо в чому коріння корупції? У нерівності громадян перед законом і судом, а також у дуже заплутаних і несправедливих політичних рішеннях, які ухвалювались ще від 1990-х років. А хто це лобіював? Хто має найбільші можливості, щоб ігнорувати суд і закон? Очевидно, що існування такого класу, як олігархи, у будь-якій країні може означати тільки одне — розвиток цієї країни штучно стримують саме ті люди, які називаються олігархами. Відповідно, ми ухвалили базовий закон, який нарешті розмежовує великий бізнес і політику. Разом із законодавчим врегулюванням практики лобізму, разом з посиленням антимонопольних інструментів, разом із результативною судовою реформою це забезпечить справжню рівність усіх економічних суб’єктів перед законом і судом. А також і те, що політичні рішення завжди відповідатимуть суспільним та економічним реаліям, але не можливостям того чи іншого великого бізнесмена накупити собі політиків.

 

ПРО ГОЛОВНЕ — ПРО МИР

— Якою Ви бачите Україну майбутнього? На яких інноваційних проєктах розвитку держави нам треба зосередитися прямо зараз? У які сфери необхідно залучати інвестиції в першу чергу?

— По-перше, ми маємо забезпечити реальну енергетичну незалежність України. Фундаментом цього може бути та буде загальнодержавна енергомодернізація. Це оновлення житлової та соціальної інфраструктури заради суттєвого зменшення споживання енергоресурсів, передусім газу. Ми вже опрацьовуємо деталі такої державної програми, вона стартує з наступного року. Сенс її не в тому, щоб обмежити людей у споживанні енергії. А в тому, щоб споживання енергії було раціональним і сучасним, тобто таким, щоб енергія не витрачалася даремно. Разом зі збільшенням видобутку газу в нашій країні це дасть змогу повністю забезпечувати наших людей і економіку газом. Інший бік цього процесу — розвиток нашої атомної генерації. Ми вже маємо дуже важливі домовленості зі Сполученими Штатами щодо будівництва нових блоків українських АЕС.

Безумовно, ми продовжимо антибюрократичну реформу. Усі державні послуги, які держава в принципі може надавати в онлайн-форматі, будуть надаватися в онлайн-форматі. Ми повністю реалізуємо інфраструктурну реформу, і це не лише дороги, а ще мости, медична інфраструктура, освітні та спортивні об’єкти, реставрація нашої історичної та культурної спадщини. Тобто повністю оновимо той фундамент, на якому будуються суспільні відносини. 

Ми вже ухвалили необхідну законодавчу основу для прозорих земельних відносин, для розвитку концесій та внутрішнього водного транспорту, для залучення передового бізнесу та найкращих спеціалістів для роботи у правовому режимі «Дія Sity». Завдання на найближчий час — другий рівень пенсійної реформи, створення справжнього фондового ринку в Україні, завершення децентралізації, модернізація податкової системи. Для чого все це потрібно? Щоб гарантувати Україні стабільне економічне зростання протягом десятиліть і реальне вирішення проблеми бідності в нашій країні. Це головний обов’язок держави — забезпечити такі політичні та законодавчі умови, щоб слово «бідність» уже ніколи не можна було застосувати щодо українців.

А головне — це мир. Абсолютно все, що від нас залежить, ми зробимо для повернення нормального життя на тимчасово окуповані території. Нам вже вдалося закумулювати таку міжнародну підтримку України, якої не було ніколи за весь час із 2014 року. Ми пропонуємо конкретні рішення, щоб мир на всій нашій території був довготривалим і чесним.

Андрій Мирончук