На сьогодні головні зусилля удосконалення системи військової освіти зумовлені насамперед необхідністю зміцнення загальної обороноздатності нашої держави та спроможності Збройних Сил України не лише успішно стримувати російську агресію, а й проводити контрнаступальні операції для звільнення нашої землі від ворога
Стандарти та методики НАТО, які вважаються найкращими у світі, активно застосовуються не лише під час бойової підготовки українських захисників, а цілеспрямовано, попри війну, впроваджуються в загальну освіту військових. Адже це сприяє як значному підвищенню професіоналізації української армії, так і подальшому набуттю взаємосумісності зі збройними силами держав-членів НАТО та структурами Альянсу. І подальша розбудова єдиної та інтегрованої системи військової освіти, яка функціонує в межах трьох вертикалей, – вища освіта, професійна військова освіта й підвищення кваліфікації спрямована саме на вирішення стратегічних цілей розвитку Сил оборони. Це також повністю відповідає «Цілям сталого розвитку України на період до 2030 року», які деталізують сучасну філософію освіти та стратегію її реформування, в тому числі й за стандартами, які прийняті в провідних країнах світу, більшість з яких є членами Північноатлантичного альянсу.
Дійсно, освіта та професійна підготовка військовослужбовців у країнах-членах НАТО має значення першочергового національного інтересу, оскільки вона є основним чинником забезпечення національної безпеки, готовності до виконання оборонних завдань та спроможності діяти в міжнародних операціях.
Основні аспекти правового забезпечення військової освіти та підготовки військовослужбовців в країнах-членах НАТО є багатогранними та мають певні національні особливості. Однак, для всіх членів Альянсу існують загальноприйняті правові критерії, базовими з яких є наступні.
1. Конституційна та законодавча база.
Військова освіта та підготовка визначаються основними законами та конституційними нормами країн-членів НАТО. Це гарантує юридичну основу для розвитку системи професійної підготовки та її відповідність національним потребам.
2. Закони про оборону та військову службу.
Країни-члени НАТО мають законодавство, яке регулює питання військової освіти, забезпечення рівня професійної підготовки військовослужбовців, а також їх права та обов’язки.
3. Стратегічні документи та концепції.
Військова освіта та підготовка розробляються відповідно до стратегічних документів та концепцій, що визначають національні завдання, цілі та пріоритети у військовій сфері.
4. Нормативні акти оборонних відомств та інших компетентних органів.
Освітні програми, стандарти та вимоги до підготовки військовослужбовців розробляються та затверджуються відповідними військовими органами в рамках встановлених нормативів.
5. Міжнародні документи та угоди.
Країни-члени НАТО дотримуються міжнародних стандартів та угод, що стосуються військової освіти та підготовки, таких як Конвенції про права військовослужбовців чи угоди щодо спільної підготовки.
6. Внутрішні військові накази та інструкції.
Військові командування в країнах-членах НАТО можуть видавати внутрішні накази та інструкції, які деталізують організацію та зміст військової освіти та підготовки.
Отже, правове забезпечення військової освіти та підготовки в країнах-членах НАТО є важливим інструментом, що забезпечує ефективну підготовку військових фахівців за високими стандартами, забезпечує успішне виконання завдань та високий рівень професійної готовності військових з метою протистояння сучасним викликам та загрозам.