Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, інші військові конфлікти, що спалахують в окремих регіонах світу, в тому числі на Євро-Азійському континенті загострили питання, що пов’язані з безпекою держав, їх незалежністю і територіальною цілісністю
І головне — в окремих держав посилилося бажання обрати свій шлях розвитку та побудувати демократичне суспільство. Чимало країн, які раніше дотримувалися нейтралітету і почували себе, як вони вважали, у безпеці, почали переглядати власні воєнні доктрини, збільшувати військові бюджети, шукати, нарешті, можливість створити певні структури для організації колективного захисту від агресії з боку РФ, інших держав. Звичайно, що у зв’язку з цим посилилося значення Північноатлантичного альянсу. Про це свідчить нещодавній вступ до НАТО Фінляндії та рух Швеції у цьому напрямку. Це також добре розуміють у Молдові, Україні, інших країнах, які вбачають Альянс гарантом безпеки. Не полишає надій приєднатися до Альянсу і Грузія.
Інтеграція сповільненими темпами
Та відверто кажучи вражає полярність поглядів у грузинських владних структурах і оцінки питання членства в НАТО пересічними громадянами. Звісно, показовим є те, що значна частина грузинського суспільства незадоволена діями уряду. Адже, як свідчать результати проведених опитувань, близько 85% мешканців Грузії бажають вступу країни до ЄС та НАТО.
Багато грузинів розчаровані діями влади через те, що процес інтеграції до НАТО йде сповільненими темпами. Окремі вважають, що за своїм внутрішнім розвитком Грузії ще далеко до НАТО.
Що ж насправді відбувається у цій царині в країні? Відомо, що керівництво Грузії розглядає членство в НАТО як гарантію стабільності і безпеки в регіоні. Ще у 2006 році грузинський парламент проголосував за інтеграцію Грузії в Північноатлантичний альянс.
Про це постійно нагадувала і президент Грузії Саломе Зурабішвілі. Рік тому про намір країни вступити до НАТО після вирішення територіальних проблем заявив і прем’єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі. Також те, що Грузія вступить в Північноатлантичний альянс, обіцяє й Брюссель.
В першу чергу, Альянс очікує від Грузії дотримання міжнародних санкцій, які обмежують можливості Російської Федерації вести агресивну війну проти України.
«Важливо, щоб Грузія керувалася демократичними цінностями, в які ми всі віримо. Ми очікуємо від країн, що не є членами НАТО, дотримання санкцій, які ускладнюють для Росії фінансування та організацію її загарбницької війни проти України», — заявив Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг на запитання представників Грузії щодо євроатлантичних перспектив країни.
Столтенберг нагадав, що Альянс підтримує партнерство з Грузією вже багато років, допомагає у впровадженні реформ та здійснює заходи політичного та практичного співробітництва. Поряд з цим Грузія є найбільш вразливою серед країн, що опинилися «проміж» шкідливим впливом Росії та демократичним світом. Саме у Грузії ще у 2008 році проявилася тенденція російської агресивної поведінки проти сусідів, коли Росія здійснила вторгнення в цю країну та захопила частину її територій.
Звичайно, грузинському суспільству приємно чути від представників НАТО компліменти на свою адресу і запевнення у тому, що Грузія готова стати членом Північноатлантичного альянсу. Та ці слова звучать досить стримано. І влада Грузії, за висновками експертів і висловлюваннями керівництва держави, розуміє це. Та виявляє стриманість і терплячись в тому, коли нарешті отримає очікуваний «мандат». Але крім очікування, і президенту Грузії, і уряду, і парламенту потрібно узгодити державницькі позиції і визначитись у пріоритетах. Бо не можна сидіти на двох стільцях: намагатись вступити в НАТО, і одночасно утримувати курс на збереження добрих стосунків з Росією.
І було б дуже добре, якби грузинська влада і громадянське суспільство замість сподівань активізували свої зусилля у внутрішній і зовнішній діяльності, а також робили суттєві і відповідальні кроки назустріч бажаній інтеграції до Північноатлантичного альянсу.
Між Росією та Альянсом
Грузії, колишній радянській республіці, було обіцяно, що вона зможе вступити до Альянсу, як тільки виконає всі необхідні умови. Але Грузії в НАТО досі немає. І навіть до Плану дій щодо набуття членства в НАТО Тбілісі досі не запросили. Хоча, як вважають експерти, Грузія краще за деяких нових членів блоку, що вже відбулися, відповідає критеріям участі в Північноатлантичному альянсі.
Паралельно з заявами західних партнерів про підтримку свободи вибору Грузії та України, Росія продовжує наполягати на «залізобетонних» гарантіях того, що ці країни ніколи не зможуть вступити в Північноатлантичний альянс.
Але причина «гальмування» Тбілісі на шляху до НАТО криється не тільки в амбіціях і непоступливості Кремля. Чому країна досі не може стати членом НАТО, незважаючи на заяви про її готовність до цього кроку?
На жаль, останнім часом на адресу грузинської влади з боку частини громадянського суспільства лунають звинувачення у проросійських діях та спробах зблизитися з Росією. У списку аргументів називають проросійські заяви, протиріччя і словесні суперечки із західними чиновниками, відмову вводити санкції проти РФ за вторгнення в Україну та небажання допомагати Україні зброєю, спроба ухвалення репресивних законів, відновлення авіасполучення з Москвою, збільшення товарообігу з Росією тощо.
Звичайно, нам, українцям, як і переважній частині європейської спільноті досі залишається не зрозумілою позиція грузинської влади щодо підтримки України. Якщо бути точнішим, то не підтримки нашої країни. Після початку російського вторгнення в Україну тисячі людей майже щодня збиралися перед будівлею парламенту в столиці Грузії, щоб висловити підтримку українцям.
Громадяни країни, що також потерпали від російської окупації після втрати т. зв. «Південної Осетії» (Цхінвальський регіон) та Абхазії, сподівалися, що влада запровадить санкції проти Росії і буде активно допомагати Україні. Їх очікування виявилися марними.
Грузія, щоправда, схвально ставиться до міжнародних обмежувальних заходів проти РФ, але відмовляється вводити власні антиросійські санкції. Пояснює влада це просто: нібито санкції призведуть до величезних економічних збитків самій Грузії. Про те, що санкції завдали б збитків національним інтересам країни, зокрема, заявив у травні 2023 року прем’єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі. Звичайно, що в РФ схвалюють такі дії офіційного Тбілісі.
Подив викликає й те, що грузинська влада час від часу фактично дублює наративи кремлівської пропаганди.
Наприклад, на Форумі з глобальної безпеки в Братиславі, який відбувся 31 травня 2023 року, І. Гарібашвілі шокував своїх співвітчизників і західних партнерів заявою про те, що Росія напала на Україну «через розширення НАТО». Чи можна з такою позицією вести розмову про подальший вступ цієї держави до Альянсу?
У Грузії з’являвся реальний шанс на вступ до НАТО. Декілька років тому створилися умови, за якими надання Тбілісі Плану дій щодо членства (ПДЧ) було можливим. Втім, замість ПДЧ Грузія отримала глибоку політичну кризу, вийти з якої вона не може й досі.
Та й керівник грузинського Інституту стратегії та управління, екс-депутат парламенту республіки Петре Мамрадзе вважає, що Грузія нізащо не вступить ні в Євросоюз, ні в НАТО. За його словами це, є піар-грою західних політиків.
Таку думку висловив П. Мамрадзе у бесіді з кореспондентом EADaily, оцінюючи нещодавню зустріч прем’єр-міністра країни Іраклія Гарібашвілі з послами країн-членів ЄС у Тбілісі.
А давайте задамося питанням: що в Грузії зробили для того, щоби реалізувати ці прагнення? Адже й грузинська Конституція ставить перед політичною елітою країни завдання відновити територіальну цілісність Грузії і інтегруватися в НАТО і в Євросоюз.
Згодом спікер парламенту країни уточнив, що Грузія не вводить санкції проти Росії через ризик можливої війни.
За словами голови парламенту Грузії Шалви Папуашвілі, заклики щодо введення двосторонніх санкцій проти Росії змусять країну піти на ризик ескалації проти країни-агресора.
Деякі аналітики розглядають два можливі сценарії розвитку подій у разі приєднання Грузії до НАТО. Перший — розв’язування Москвою гібридної війни проти Тбілісі, що призведе до дестабілізації Грузії. Другий — ще більш агресивна політика Росії щодо НАТО.
Видання Politico вважає, що такі наративи Грузії про те, що «однією з головних причин конфлікту було розширення НАТО, бажання України стати членом НАТО» є ще однією ознакою розколу Тбілісі із Заходом. Також журналісти відзначають, що таку ж риторику сповідує Путін та правлячі кола Російської Федерації щодо причин початку повномасштабного вторгнення.
І як, таке можливо, що країна, яка, заявляє про свій намір стати членом НАТО, звинувачує те саме НАТО у війні в Україні?
Разом з тим прем’єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі заявив про намір країни вступити до Північноатлантичного альянсу після вирішення територіальних проблем.
Політика Грузії, за його словами, полягає у відновленні територіальної цілісності і суверенітету шляхом мирних переговорів. І що вони роблять в цьому плані?
«Ми не контактували з Москвою з того часу, як прийшли до влади. У нас не було ніяких політичних консультацій з 2012 року, існують тільки торгово-економічні відносини», — при цьому каже Гарібашвілі.
Ось такі розбіжності у поглядах існують сьогодні у владній верхівці Грузії. Там дуже не хочуть ескалації конфлікту з Росією. В той же час Україна веде збройну боротьбу з РФ, відстоюючи свою незалежність і територіальну цілісність.
Відстоюючи в тому числі й цінності, про які заявляє Грузія. Можливо, Тбілісі вже час усвідомити, що Україна підтримує Грузію і готова поділитися з нею досвідом боротьби з Росією. Гріх, як кажуть, цим не скористатися. Адже ситуація для Грузії є сприятливою. Сміливості лише не вистачає.
Тож чи зможе Грузія у найближчій перспективі отримати мандат до НАТО?
Питання залишається відкритим. В першу чергу, воно залежить від подолання внутрішніх протиріч у владних структурах Грузії. Більш чіткого визначення у власних прагненнях.
Важливим є й те, чи погодиться Росія з натовськими устремліннями Грузії?
Адже Кремль звик не тільки уміло «встромляти палицю в колеса», а й застосувати силовий сценарій задля придушення прагнень, які не збігаються з імперськими позиціями Росії.
Євгеній Сидоров