Україна націлена досягнути стандартів НАТО не лише в сфері безпеки і оборони, а й в усіх галузях, які посприяють прискоренню тому, щоб наша держава стала повноправним членом Альянсу
Нині Уряд країни робить значні кроки у просуванні України до євроатлантичних структур та її подальшого вступу до Організації Північноатлантичного договору, чого лише варте нещодавнє набуття державою статусу Партнера з розширених можливостей НАТО.

Про роботу Уряду у наближенні країни до НАТО та набуття у багатьох сферах взаємосумісності з Альянсом у ексклюзивному інтерв’ю журналу «Україна до НАТО» розповіла Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції  Ольга Стефанішина.

 

– Шановна пані Ольго! Україна впевнено крокує визначеним євроінтеграційним шляхом до ЄС та НАТО. Але на цьому шляху нашій державі доведеться подолати ще безліч перепон та у багатьох сферах запровадити євроатлантичні стандарти. Отже, а навіщо взагалі треба переходити на стандарти НАТО і наскільки вони потрібні у діяльності державницьких структур?

– Коли ми говоримо про перехід на стандарти та принципи НАТО, то маємо на увазі переведення сектору безпеки і оборони України на кращі світові принципи і стандарти. Йдеться про реформу Збройних Сил, розвідувальних органів, спецслужб, оборонно-промислового комплексу, Державної прикордонної служби, Нацгвардії, базуючись на досвіді та кращих зразках сильних західних демократій. На практиці це означатиме підвищення ефективності, прозорості, підзвітності українських безпекових інституцій, які, по суті, створювались на основі своїх радянських попередників. Для побудови сильного та ефективного сектору безпеки та оборони необхідна його кардинальна модернізація – це і є суть євроатлантичних реформ.

Паралельно, переходячи на натовські стандарти, ми покращуємо взаємосумісність, тобто здатність діяти спільно, з державами-членами НАТО. До прикладу, перехід на стандарти НАТО у Збройних Силах України веде, зокрема, до кращої координації, збільшення спільних навчань, розширення доступу до програм НАТО. Ми починаємо говорити з нашими західними партнерами «однією мовою». У цьому контексті варто згадати про велику роботу, яку ведемо зараз у сфері безпеки та захисту інформації, зокрема стосовно затвердження єдиної архітектури системи безпеки інформації з обмеженим доступом із урахуванням стандартів НАТО. Тільки модернізувавши свої системи, ми зможемо налагодити ефективний та безпечний обмін даними з партнерами.

Крім того, я надзвичайно тішуся, що Верховна Рада нещодавно ухвалила закони про оборонні закупівлі та розвідку, що є фундаментальними системними змінами в цих секторах. Історичні зміни чекають на українські спецслужби. Нещодавно профільний Комітет Парламенту з національної безпеки, оборони та розвідки рекомендував включити доопрацьований законопроєкт про реформу Служби безпеки України до порядку денного поточної четвертої сесії Верховної Ради. Робота над цією реформою триває вже не один рік, зокрема спільно з нашими західними партнерами, однак сьогодні, як ніколи, ми наблизилися до того, щоб Україна нарешті отримала сильну, сучасну спецслужбу, як у державах-членах НАТО.

Однак є ще ключовий вимір євроатлантичної інтеграції – це досягнення відповідності критеріям членства в НАТО. Тут йдеться про широкий спектр внутрішньодержавних реформ, адже в НАТО, як відомо, вступають не лише Збройні Сили, а й вся країна. Маємо стати «політично і економічно» взаємосумісними з державами-членами в НАТО. Важливо і те, що європейська та євроатлантична інтеграція тісно пов’язані одна з одною. Значною мірою йдеться про одні й ті ж реформи, зокрема для зміцнення демократичних основ держави, верховенства права, боротьби з корупцією та економічного зростання.

Реформи, необхідні для досягнення рівня відповідності України критеріям членства в НАТО, зафіксовані у Річній національній програмі під егідою Комісії Україна-НАТО (РНП — авт.). Основне завдання цього документа – зробити реформи, що наближують нас до членства в НАТО, планомірними, цілеспрямованими і зорієнтованими на конкретний результат.

Зауважу, що реформи реалізує не одна людина – Президент, Прем’єр-міністр, Віцепрем’єрка чи Міністр оборони. Над виконанням РНП працюють понад 70 держорганів, відомств і підприємств. Ключову роль також відіграє і Парламент: нам треба ще ухвалити закони про реальний парламентський контроль за роботою спецслужб і правоохоронних органів, а також про державну таємницю, провести масштабну реформу Служби Безпеки.

Тому навіть з нашого боку, інтеграція України до НАТО – це дуже командна робота, де темп досягнення відповідності військовим, політичним, економічним критеріям членства в НАТО, залежить від амбіцій і спроможності всіх залучених.

 

– Набувши статусу партнера НАТО з розширеними можливостями, наскільки Україна наблизилася до Плану дій щодо членства в Альянсі? Які Ваші особисті прогнози вступу нашої держави до Організації Північноатлантичного договору?

– Ставши партнером НАТО з розширеними можливостями, або англійською – Enhanced Opportunity Partnership (EOP — авт.) Україна отримала додаткові можливості поглибити свою співпрацю з НАТО, а отже досягнення взаємосумісності з країнами Альянсу. Новий статус безумовно сприятиме нашій меті – отримання ПДЧ та вступу до Альянсу, але важливо зазначити, що ці процеси є радше паралельними. Україна чітко заявляє про необхідність виконання рішень Бухарестського саміту НАТО 2008 року та надання Україні ПДЧ. У контексті підготовки стратегічної візії НАТО на наступні 10 років, це питання набуло особливої актуальності.

Те, що Україна отримала EOP, – це визнання прогресу України, а також її вагомого внеску до трансатлантичної безпеки та готовності розширювати співпрацю задля зміцнення колективної безпеки. Іншими словами, Україна отримала додаткову можливість бути ще більш корисним і перспективним партнером НАТО. Тому на EOP варто дивитись з точки зору спільних переваг як України, так і Альянсу.

Що дає EOP? Для нас – це нові можливості взаємодії з НАТО. Це — і регулярні політичні консультації, у тому числі на рівні міністрів, і визнання країн EOP оперативними партнерами в рамках майбутніх операцій і можливість для них брати участь у докризових консультаціях і оперативному плануванні та оцінці ситуації, і допуск до навчання за Статтею 5 Північноатлантичного договору, які відкриті лише для його держав-членів й учасників цієї Програми, а також до підготовки сил реагування НАТО, включаючи планування цих навчань на початкових етапах. А також — призначення українських військових на посади у штаб-квартирі НАТО та в командні структури Альянсу і розширений діалог із розвідкою та обмін інформацією. І цей список не є вичерпним. НАТО може запропонувати додаткові можливості для кожної країни-учасниці EOP, залежно від ситуації або потреб. Ці можливості також не є гарантованими, вони відкриваються залежно від рівня взаємної довіри, взаємосумісності та потреб безпеки Альянсу.

Ми вже розробили наші пропозиції із наповнення EOP для України, що дає нам основу починати відповідні консультації з Альянсом.

Тепер про ПДЧ. Свого часу Ук-раїна втратила чимало часу та можливостей на шляху до НАТО. Лише за часів президентства Ющенка почався серйозний політичний діалог з НАТО про отримання ПДЧ з переліком внутрішніх реформ, які потрібно було зробити Україні за підтримки Альянсу для майбутнього членства у ньому. Кульмінацією цього процесу стало історичне для нас одностайне рішення глав держав та урядів держав-членів НАТО на Бухарестському саміті у квітні 2008 року. Тоді Альянс сказав, що Україна та Грузія стануть членами НАТО, і для цього союзники підтримують наші заявки щодо ПДЧ.

 

– Але пройшло 12 років, а ПДЧ ми досі не отримали. Чому?

– Через чотири місяці після бухарестської декларації почалась російсько-грузинська війна. А ще через два роки, у 2010-му, Януковича обрали Президентом, і він перекреслив всю попередню роботу для вступу в НАТО. Стан «позаблоковості», який Україні так довго нав’язувала Росія як на гарантію нашого суверенітету, у 2014 році не завадив російській агресії, анексії Криму та окупації частини Сходу нашої держави. Як бачимо, вагання стосовно безпекової моделі дуже дорого коштували Україні.

Лише з 2014 року, у дуже складних умовах протистояння російській агресії, Україна почала реальну інтеграцію з НАТО. До прикладу, минулого літа підрозділ Сил спеціальних операцій Збройних Сил України отримав сертифікацію від Альянсу. Це перший в історії випадок, коли її отримує держава, яка не є членом НАТО. Цьогоріч наші спецпризначенці вже заступили на бойове чергування в складі Сил швидкого реагування НАТО, які перебувають у постійній бойовій готовності, на одному рівні з одними з найкращими спецпризначенцями в світі.

З іншого боку, варто відзначити, що за сім років гібридної війни з Росією ми набули такого досвіду, якого, ймовірно, не має жодна інша країна Європи та світу. Відтак вже можемо навіть консультувати Альянс з окремих питань. Маю на увазі протидію гібридним атакам, адже не є таємницею, що Україна сьогодні – випробувальний полігон для гібридних методів ведення війни з боку Росії. Саме тому зараз разом з РНБО працюємо над створенням Центру, що займатиметься питаннями стійкості та протидії загрозам нового покоління.

Це означає, що саме зараз Ук-раїна та НАТО можуть вивести свої взаємини на якісно новий рівень. Починаючи від збільшення присутності НАТО в Чорному морі, що потребує визнання цього регіону стратегічно важливим для Альянсу і, відповідно, врахування цих питань у Стратегії, більшої кількості та різноманітності навчань відповідно нашим бойовим потребам до отримання ПДЧ Україною вже на наступному саміті союзників в липні 2021 року. Що, власне, стане виявом політичної згоди на членство України в Альянсі.

 

– Чи є якісь інновації у підвищенні рівня поінформованості суспільства щодо вступу держави до НАТО? Як Уряд планує покращити обізнаність громадян щодо головних цілей та засад діяльності Альянсу?

– Почати треба з того, що інформування українців про цілі і діяльність НАТО в цілому, з одного боку, і хід інтеграції України в НАТО, з іншого боку — лише перший етап в ширшому понятті комунікації влади з громадянами. Якщо інформування – це однонаправлений процес, тобто проінформували, прозвітували та й все, то комунікація – це про те, що уряду дуже важливо отримати зворотній зв’язок, яким би він не був, зрозуміти ставлення до процесів і результатів роботи в напрямку євроатлантичної інтеграції та відповідним чином відреагувати. Бо може виникати ситуація, що люди знають, але чомусь не підтримують якісь процеси зближення України з НАТО.  Зрештою в інфополі ще дуже багато міфів авторства російської пропаганди.

Відтак, важливий не стільки рівень поінформованості, скільки загалом налаштування всього циклу і, головне, якості комунікації влади з суспільством. Оскільки в демократичній країні публічна адміністрація має зрештою існувати для комфорту і добробуту громадян. З цього підходу ми вибудовуємо комунікацію з суспільством у форматі зрозумілого, глибокого, відвертого і партнерського діалогу, що базується на взаємоповазі.

Така еволюція у мисленні про урядову комунікацію вже є інновацією. Ми поступово відбудовуємо стратегічні комунікації. Зараз разом з Міністерством культури та інформполітики, нашими канадськими партнерами та Урядовим офісом координації європейської та євроатлантичної інтеграції завершуємо розробку Стратегії комунікації євроатлантичної інтеграції на 2021-2025 роки. Триває постійна робота з міністерствами, відомствами, щоб стимулювати їх приділяти окрему увагу висвітленню співпраці з НАТО, роз’яснювальній роботі про кожен важливий процес. З цією ж метою щороку Кабмін ухвалює План заходів з інформування громадян про євроатлантичну інтеграцію. Звісно, цих зусиль недостатньо, однак, впевнена, що підтримка українським суспільством членства в НАТО буде зростати, якщо буде більше доступної, зрозумілої, достовірної інформації про рух України до НАТО, спростування міфів про Альянс, які, на жаль, ще досить поширені.

Насправді за нещодавніми соцдослідженнями КМІСу вступ України до НАТО підтримує 41%, хоча перші соціологічні заміри з цього питання у 2001 році показували приблизно з 24% підтримки і 35% категоричної непідтримки. Зростання підтримки інтеграції до НАТО також пов’язане з російською агресією проти України.

Повертаючись до Стратегії комунікації, якщо в попередньому документі фокус був на інформуванні про цілі і діяльність НАТО та військове співробітництво України з НАТО, то нова стратегія – про внутрішні трансформації для відповідності критеріям членства в НАТО, а також те, що від цього отримують громадяни. Це особливо важливо для тих, хто не сформував свого ставлення до НАТО або має не досить інформації про Альянс і його переваги для держав-членів. Зрештою, ми свідомі того, що достовірна комунікація щодо НАТО особливо важлива для протистояння дезінформації, дискредитації і знецінення євроатлантичної інтеграції України.

 

– Чи береться до уваги досвід неурядових громадських організацій, які вже багато років працюють над питаннями євроатлантичної інтеграції та наближують Україну до НАТО? Як нині організована співпраця з ними?

– Так, безперечно. І при формуванні рішень, і при незалежному моніторингу, і оцінці ефективності їхньої реалізації урядом. Спілкування з громадським сектором вважаю одним із своїх ключових завдань. Крім регулярних зустрічей з експертами, проводимо спільні з громадськими організаціями публічні заходи та експертні обговорення з найактуальніших питань євроатлантичної інтеграції.

Варто відзначити внесок українських аналітичних центрів в нашу роботу. Зокрема, мова йде про спільні українсько-грузинські рекомендації Центру «Нова Європа» та Грузинського інституту стратегічних досліджень для нової стратегічної концепції НАТО-2030, а також про рекомендації Центру оборонних стратегій. Обидва документи посилили урядову комунікацію в процесі діалогу з НАТО та її державами-членами щодо майбутнього Альянсу. Позиція України як ніколи сильна, коли виступаємо однією командою – влада та громадянське суспільство.

 

– Як надійний партнер Альянсу, Україна буде долучена до формування стратегічної концепції НАТО-2030. Що наша держава пропонує і яка наша головна мета в рамках цієї співпраці?

– Ми вже долучені до цього процесу. Але тут потрібно уточнити, що стратегічну концепцію формує і затверджує Альянс. Це їхній внутрішній документ. Україна залучена до процесу в двох аспектах: ми надали свої рекомендації стосовно стратегії НАТО на наступні 10 років і комунікуємо із структурами НАТО та державами-членами щодо наших очікувань. Зокрема, за ініціативи України ще у вересні відбулися консультації українських представників з групою експертів НАТО про майбутнє Альянсу.

Для нас надзвичайно важливо, що пропозиції України знайшли своє відображення у доповіді цієї групи, яку Альянс опублікував 1 грудня. Доповідь використають під час підготовки стратегії НАТО на 10 років, презентація якої запланована на наступному Саміті Альянсу.

Кілька важливих сигналів. У доповіді експертів НАТО Росію чітко ідентифікують як найбільшу військову загрозу в євроатлантичному просторі. Там є підтвердження того, що НАТО слід активізувати «політику відкритих дверей» для України та Грузії, оскільки це відіграє ключову роль для їхньої модернізації, інтеграції та підготовки до членства в Альянсі. Йдеться про допомогу в розробці інструментів та реформ, необхідних для досягнення критеріїв членства. Оскільки ми чітко заявили про намір отримати ПДЧ, – це важливий сигнал.

Що не менш важливо, в документі вказано, що НАТО має приділяти увагу не лише військовим загрозам, а й енергетичній безпеці та протидії кліматичній кризі. Експерти зазначають, що попередні приклади, продемонстрували, що енергетика для Росії – це також частина гібридного протистояння. Тому експерти рекомендують Альянсу уникати дій, що можуть збільшити вразливість держав-членів. Також НАТО має робити все для того, аби енергетична безпека стала головним фокусом взаємодії з партнерами, які є виробниками енергії або країнами-транзитерами.

Одним з ключових питань, які я порушую з союзниками у контексті стратегії НАТО, – це спільні дії Альянсу та партнерів з посилення безпеки Чорноморського регіону. Йдеться і про збільшення присутності НАТО в Чорному морі, визнан-ня регіону стратегічно важливим для Альянсу і, відповідно, розробки спільно з партнерами стратегії дій, а також про посилення співпраці з протидії російським гібридним загрозам. Це значно посилить не тільки Україну, а й весь південно-східний фланг НАТО.

 

– Набуття нашою державою євроатлантичних стандартів передбачає викорінення корупції, в першу чергу, у владних структурах та проведення суттєвої реформи судової системи. Розкажіть, що робиться для того, аби подолати корупцію та повернути довіру до судів?

– Варто почати з того, що Україна досягла суттєвого прогресу у побудові та запуску антикорупційних інституцій після Революції Гідності. Це відзначають всі наші іноземні партнери. У 2019 році ми завершили формування антикорупційної архітектури, посиливши НАБУ, забезпечивши дієвість Антикорупційного суду. І спроби політичних сил минулого, які виступають проти реформ, зруйнувати цю архітектуру є найкращим підтвердженням її дієвості.

У відповідь на сумнозвісне рішення Конституційного Суду Президент та Уряд вжили рішучих кроків для захисту антикорупційних досягнень. Є чітке розуміння, що це питання національної безпеки. Регрес у сфері боротьби з корупцією поставить під загрозу європейське та євроатлантичне майбутнє України, оскільки верховенство права – одна з базових цінностей Альянсу. Тепер Парламенту належить внести зміни у законодавство, що забезпечать ефективну роботу антикорупційних органів (НАБУ, НАЗК), але це лише початок. Оскільки теперішня криза зі всією гостротою засвідчила нагальність судової реформи.

І я переконана, що сьогодні ми маємо унікальну можливість перезапустити як судову реформу в цілому, так і Конституційний Суд, – зокрема.

 

– Якою буде нова Річна національна програма? Можливо, в ній буде передбачено проведення широкої інформаційної кампанії щодо вступу країни до НАТО? Що робиться для того, щоб люди в регіонах, особливо в тих, де рівень підтримки НАТО дуже низький, знали про інтеграцію України до ЄС та Північноатлантичного альянсу?

– Вже другий рік поспіль Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції координує розробку РНП за сучасною методологією стратегічного планування «Управління, орієнтоване на результат». Її використовують держави-члени НАТО та багато міжнародних організацій, таких як ООН, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд.

Якщо раніше ми часто мислили процесом, то зараз – результатом: визначаємо конкретну проблему, ставимо кількісні і якісні KPI. Маю відзначити, що якщо в приватному секторі  так було завжди, то для урядового сектору і державної служби – це, без перебільшення, революція в мисленні та великий крок вперед. Ми вже говоримо з НАТО «однією мовою», коли формуємо пріоритети політичного діалогу, співробітництва, а також дорадчої, технічної та військової допомоги НАТО.

В центрі уваги цьогорічної РНП-2020 акцент на права, свободи та законні інтереси людини. Під цим підписались понад 70 держорганів та підприємств, залучених до її формування й виконання.

Зараз проєкт РНП-2021 — у МЗС, де його остаточно доопрацьовують та узгоджують, щоб фінально винести на розгляд Кабінету Міністрів у другій половині грудня.

 

– Скептики стверджують, що попри все Україна ніколи не стане повноправним членом НАТО? Що скажете на це?

– Скептики помиляються, стане і навіть досить скоро. Принаймні я зроблю для цього усе можливе, і навіть — неможливе (посміхається).

 

Досьє «УН»

Стефанішина Ольга Віталіївна

У 2008 році закінчила факультет міжнародного права Інституту Міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, отримала кваліфікацію юриста-міжнародника‚ перекладача з англійської мови;

У 2016 році отримала диплом спеціаліста «Фінанси і кредит» Одеського національного економічного університету.

З грудня 2017 року по вересень 2019 року працювала на посаді генерального директора Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату.

4 червня 2020 року призначена на посаду Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.