Норвегія на сьогодні вважається однією з держав у світі, де досягнуто найбільшу гендерну рівність – у цьогорічному рейтингу Індексу глобального гендерного розриву країна знаходиться на третьому місці. Взагалі, Норвегія протягом тривалого часу входить в п’ятірку країн, які є лідерами за гендерним паритетом. І можна сказати, що прискіплива увага до гендерної рівності ґрунтується на історичній пам’яті суспільства – в епоху вікінгів жінки мали доволі багато прав та свобод, які складно було уявити в ті часи в інших країнах. І до речі, саме Норвегія в сучасній історії вважається однією з перших країн, де жінки отримали виборче право – у 1913 року їм надали право голосувати на виборах. І цікаво те, що у Норвегії, на відміну від багатьох інших союзників по НАТО, юридично не закріплені гендерні квоти у політичному житті, однак представництво жінок у політичних партіях, парламенті, місцевих органів влади є досить високим  – в середньому відсоток  присутності жінок у політиці складає  41-45%. Норвегія стала першою серед скандинавських кран, де на посаду прем’єр-міністра було обрано жінку – Гру Гарлем Брундтланд у 1981 році вперше очолила уряд країни. До того ж вона  при цьому стала наймолодшою за віком людиною на прем’єрській посаді в історії Норвегії. І ще двічі – у 1986-му та 1990 роках вона обиралась на посаду прем’єра. У Брундтланд є також досягнення на міжнародній арені – вона була Генеральним директором Всесвітньої організації охорони здоров’я з 1998 по 2003 рік.

Другою жінкою – прем’єр-міністром країни у 2013 році стала лідерка Консервативної партії Норвегії Ерна Солберг, яка, до речі, змінила на цієї посаді нинішнього Генерального секретаря НАТО – Єнса Столтенберга (він двічі очолював норвезький уряд у 2000-2001 і 2005-2013 роках).  До речі, у нинішньому уряді прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гар Стьоре жінок більше, ніж чоловіків – з 17 міністрів 10 є жінками.

У 1978 році в Норвегії був прийнятий Закон про рівноправність статей, який забороняв дискримінацію за статевою ознакою у всіх сферах суспільного життя. Тоді законодавці акцентували увагу на тому, що дискримінації в першу чергу піддаються жінки, тому їм необхідна підтримка на державному рівні. За дотриманням цього Закону уважно стежать Комісія з рівності статей і Бюро Уповноваженого з питань дотримання рівноправності між статями. До речі, саме Норвегія може похвалитися тим, що саме в цій країні вперше у світі у 1979 році була введена спеціальна посада – Уповноважений з гендерної рівності.

У 2018 році законодавство щодо гендерної рівності було в черговий раз переглянуто й у Норвегії з’явився Закон про рівність та боротьбу з дискримінацією. Цей документ значно розширює законодавчу базу щодо рівності, а експерти прогнозують, що це – далеко не останній раз, коли Норвегія змінює своє гендерне та антидискримінаційне законодавство. В новому законі окрема увага концентрується на економічних аспектах рівності між чоловіками та жінками стосовно рівних прав на ринку праці та рівноцінної оплати за однакову роботу. Цей закон стимулює роботодавців щодо просування гендерної рівності та надає механізми для ліквідації випадків дискримінації.

І, до речі, Норвегія вважається однією з найбільш гендерно рівних економік у світі. Наприклад, ще з 2008 року в Норвегії була введена квота для всіх компаній надати не менш 40% керівних посад жінкам – це стало зразком для багатьох інших європейських країн. На сьогодні всі оголошення про роботу в Норвегії не повинні вказувати бажану стать для посади – така норма існує вже протягом багатьох років для того, щоб уникнути дискримінації.

У 2022 році Норвегія головує у Раді міністрів Північних країн – організації, яка була створена у 1952 році для співпраці між парламентами та урядами країн Північної Європи. Одним з пріоритетів цьогорічних президентських повноважень Норвегії є просування гендерної рівності у трудовому житті. І наприкінці вересня в Осло пройшла спеціалізована конференція країн-членів Раді міністрів під назвою «Північний регіон гендерної рівності – заходи та рішення для майбутнього ринку освіти та праці» – акцент було зроблено на обміні та обговоренні знань і досвіду щодо гендерної рівності на робочому місці. Взагалі, рівні можливості для жінок і чоловіків на ринку праці є одним із завдань Північної програми співробітництва з питань гендерної рівності. До речі всі п’ять членів Організації – а це, окрім Норвегії – Данія, Ісландія, Фінляндія, Швеція – є країнами, які стабільно протягом багатьох років займають виключно перші місця у рейтингу Індексу глобального гендерного розриву.

І в армії для жінок відкрити всі дороги – ще з 1976 року жінкам було дозволено служити у збройних силах за власним бажанням. У 2014 році у Норвегії було прийнято закон, який поширив призов на військову службу для всіх жінок у віці від 19 до 44 років. Тож Норвегія стала першим членом НАТО та першою європейською країною, яка зробила службу в армії обов’язковою як для чоловіків, так і для жінок. Одним з головних аргументів цього рішення був принцип гендерної рівності. На сьогодні жінки нарівні з чоловіками проходять військову службу – і що цікаво – не лише разом тренуються на полігонах та виконують бойові завдання, а й проживають під одним дахом на маневрах та у пунктах постійної дислокації. Адже декілька років тому було прийнято рішення  об’єднати чоловічі та жіночі казарми, щоб всі військовослужбовці проживали на одній території, незалежно від статі. При цьому в норвезькій армії не існує такого ганебного явища, як випадки домагань. Загалом міністерство оборони Норвегії планує довести кількість жінок в армії до 20% від загальної чисельності збройних сил, і ключовим аргументом цієї політики є просування гендерної рівності в усіх аспектах життєдіяльності країни.