Стратегічний курс України на набуття повноправного членства в НАТО визначений і закріплений у Конституції. 

І для того, щоб Україна могла повністю інтегруватися до Північноатлантичного альянсу, необхідно привести вітчизняне законодавство у сфері оборони до тих правових критеріїв і стандартів, що висуває НАТО до країн, які мають намір приєднатися до Організації.

У червні 2018 року був прийнятий Закон «Про національну безпеку України» – саме він створює міцний  правового базис для проведенні реформ у сфері нацбезпеки і оборони. На законодавчому рівні закріплено поняття сектору безпеки і оборони, сил безпеки, сил оборони, оборонно-промислового комплексу як складових системи забезпечення нацбезпеки і оборони. Також цей Закон визначає та розмежовує повноваження державних органів у сферах національної безпеки і оборони.

Одним із суттєвих кроків наближення українського законодавства у сфері оборони до євроатлантичних принципів  треба вважати відокремлення посади Головнокомандувача Збройних Сил та начальника Генерального штабу і розподіл повноважень та завдань між ними. Це є натовським принципом і стандартом в оборонній сфері 

Генеральний штаб ще у січні 2020 року оприлюднив Візію розвитку Збройних Сил України на найближчі 10 років та в подальшому, яка окреслює бачення реформ із метою максимального наближення української армії до збройних сил країн НАТО.

Також в контексті гармонізації українського законодавства до натовських принципів важливим є затвердження  Стратегії національної безпеки та  Стратегії воєнної безпеки України.

Стратегія національної безпеки, конкретно визначаючи національні безпекові пріоритети, є основою для розроблення інших документів стратегічного планування, які визначатимуть шляхи та інструменти її реалізації. На її основі створюватиметься нова нормативно-правова база у сфері національної безпеки та оборони, визначатиметься реальний стан і перспективи розвитку окремих складових національної безпеки, формуватиметься відповідна державна політика.

Однією з головних відмінностей нової Стратегії нацбезпеки є визначення людини, її життя та здоров’я, честі та гідності найвищою цінністю, взаємозв’язок безпеки людини та безпеки держави, що повністю відповідають базовим принципам та підходам, які є у країнах НАТО.

Стратегія безпеки ґрунтується на трьох основних засадах державної політики у сфері нацбезпеки:

• стримування — розвиток оборонних і безпекових спроможностей для унеможливлення збройної агресії проти України;
• стійкість — здатність суспільства та держави швидко адаптуватися до змін безпекового середовища й підтримувати стале функціонування, зокрема шляхом мінімізації зовнішніх і внутрішніх уразливостей;
• взаємодія — розвиток стратегічних відносин з ключовими іноземними партнерами, насамперед з Євросоюзом і НАТО та їхніми державами-членами, США, прагматичне співробітництво з іншими державами та міжнародними організаціями на основі національних інтересів України.

Треба зазначити, що на виконання положень Стратегії національної безпеки України щодо перегляду й забезпечення виконання законодавства у сфері національної безпеки і оборони, зокрема уточнення та імплементації норм Закону України «Про національну безпеку України», у  Збройних Силах розпочато комплексний функціональний огляд системи оборонного менеджменту.

В Стратегії воєнної безпеки акцентовано, що завчасно підготовлена та всебічно забезпечена всеохоплююча оборона України на засадах стримування, стійкості та взаємодії сприяє інтеграції України в євроатлантичний безпековий простір та набуттю членства в НАТО.

Серед інших пріоритетів у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва також є  запровадження об’єднаного керівництва з підготовки та ведення всеохоплюючої оборони України.

Згідно зі Стратегією певні пріоритети будуть реалізовані шляхом завершення впровадження у силах оборони стандартів НАТО.

Стратегія воєнної безпеки є основою для розроблення Стратегічного оборонного бюлетеня України, інших програмних документів із питань оборони та розвитку сил оборони, розвитку озброєння й військової техніки, а також плану оборони України і планів застосування сил оборони.

Однією з проблем, що ускладнює процес взаємосумісності із НАТО, є існування в оборонному секторі Україні понятійного апарату, який відрізняється від того, що використовується в Альянсі. І саме  законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань національної безпеки», який зараз знаходиться на розгляді у Верховній Раді, покликаний вирішити цю проблему. Наприклад, вперше у законодавче поле вводяться терміни, які застосовуються в НАТО і є зрозумілими для наших партнерів по Альянсу.