Загальна модель оборонного планування, за аналогією із запровадженою у Північноатлантичному альянсі, включає чотири фази:
планування;
програмування;
бюджетування і ресурсного забезпечення;
реалізації.
Фази оборонного планування реалізуються п’ятьма етапами, які мають послідовно-циклічний характер:
1. Визначення засад державної політики у сфері оборони.
2. Визначення вимог (спроможностей).
3. Розподіл спроможностей.
4. Визначення завдань.
5. Імплементація та оцінка результатів.
В рамках зазначених процесів здійснюється розробка, постійне уточнення та підтримання в актуальному стані низки довгострокових аналітичних документів, які є необхідною складовою процесу планування на основі спроможностей.
Першим з таких документів є опис майбутнього безпекового середовища, який готується з урахуванням прогнозованих змін, що можуть вплинути на спроможності Збройних Сил виконувати покладені завдання у довгостроковій перспективі (10 років і більше). Розробляється Міністерством оборони України (під час Оборонного огляду) і містить глобальні, регіональні та національні аспекти у контексті воєнної безпеки, точки перетину, взаємодію, поширення тенденцій і ситуацій в контексті майбутніх конфліктів, їх значення для сил оборони з точки зору рівня і масштабів майбутніх операцій.
Наступним етапом є розроблення ключових стратегічних довгострокових документів (Стратегія національної безпеки, Стратегія воєнної безпеки), які містять опис загроз національній безпеці та напрямки державної політики у зазначеній сфері, визначають систему поглядів держави на сучасні воєнні конфлікти, принципи і шляхи запобігання їх виникненню, підготовку до можливого воєнного конфлікту, а також на застосування воєнної сили для захисту державного суверенітету, територіальної цілісності, інших життєво важливих національних інтересів. Ці документи, наряду з описом майбутнього безпекового середовища, забезпечують необхідними вихідними даними наступні етапи планування на основі спроможностей та дозволяють сформувати перелік оборонних пріоритетів, або, іншими словами, ключові твердження найвищого рівня щодо забезпечення національної безпеки і оборони.
Черговим важливим етапом планування на основі спроможностей є розроблення Об’єднаної оперативної концепції, яка являє собою комплекс концептуальних документів, що визначають форми, способи та порядок застосування військ (сил) на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях військового управління (для Збройних Сил, інших складових сил оборони та окремо для видів і родів військ, сил для різних операцій) в майбутньому безпековому середовищі у довгостроковій перспективі. При цьому Об’єднана оперативна концепція визначатиме ключові принципи та підходи, що в подальшому повинні лягти в основу інших основних та допоміжних концепцій, які охоплять усі сфери застосування Збройних Сил. Її положення містять потенційні напрямки розвитку Збройних Сил та завжди беруться до уваги під час проведення заходів оборонного планування.
Важливим кроком є розроблення сценаріїв оборонного планування, що повинні охоплювати увесь діапазон можливих операцій, в яких планується застосування Збройних Сил. Використання таких сценаріїв має допомогти в розробці реалістичних цілей для розвитку спроможностей та формування перспективного складу Збройних Сил, які відповідатимуть потребам оборони держави з урахуванням її економічних можливостей.
Імовірні сценарії виникнення та розвитку ситуацій воєнного характеру передбачають розроблення варіантів застосування Збройних Сил з урахуванням того, що кожний сценарій може мати декілька варіантів застосування. В контексті планування на основі спроможностей варіанти застосування Збройних Сил являють собою переліки завдань, які повинні бути виконані Збройними Силами для досягнення загальної мети. Передбачається, що виконання усіх завдань відповідно до визначених стандартів та вимог, забезпечить досягнення очікуваного результату за відповідним варіантом застосування.
Під час розробки документів оборонного планування завдання систематизуються в Об’єднаний перелік типових завдань, що містить вичерпний перелік типових завдань, які можуть виконуватися Збройними Силами України в ході реалізації усіх визначених сценаріїв.
Кожне завдання, яке міститься у Об’єднаному переліку типових завдань, може бути виконане певною комбінацією спроможностей і цих комбінацій може бути декілька. Це залежить від наявності та стану носіїв цих спроможностей, які будуть включені до Каталогу спроможностей сил оборони.
Каталог спроможностей сил оборони – документ, що містить перелік наявних і перспективних спроможностей Міністерства оборони, ЗС України та інших складових сил оборони, деталізованих вимог до них, який визначає єдиний понятійний апарат при виконанні заходів планування на основі спроможностей. Каталог використовується під час оцінювання спроможностей та планування їх розвитку, формування (уточнення) вимог до спроможностей, розробки програм (проєктів) розвитку спроможностей, планів державних закупівель і постачання матеріальних засобів, озброєння та військової техніки, капітального будівництва, планування та проведення заходів оперативної (бойової) підготовки, планування та здійснення заходів з розвитку військової науки та оборонних технологій, формування бюджетного запиту Міноборони тощо.
Для спрощення користування Каталогом спроможностей сил оборони, описи спроможностей, які в ньому містяться, структуруються в залежності від їх функціонального призначення. З цією метою розробляються функціональні групи спроможностей, в яких спроможності розподілені в логічно-ієрархічній послідовності.
Слідкуйте за реалізацією проекту на наших електронних ресурсах в:
Facebook,
Буде інформативно та цікаво!
Проект “Стандарти НАТО для сектору безпеки і оборони України: розуміння і сприйняття” реалізується за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні.