Нагадаємо, що Індексом гендерної нерівності 2022, який відображає такі аспекти людського розвитку, як репродуктивне здоров’я, економічний статус та розширення прав і можливостей жінок у порівнянні з чоловіками, – Україна посідає 81-е місце зі 146 країн.
Проблема нерівності прав чоловіків та жінок є не тільки актуальною для нашої держави, а й специфічною. Це, по-перше, обумовлене тим, що, українське суспільство ще не усвідомлює її наявності, а по-друге, пов’язане з консервативними гендерними стереотипами, які йдуть ще з глибокої давнини, а також з радянського минулого.
Тож в загальному ситуацію у гендерній сфері можна оцінити як дуже повільний прогрес, який відбувається переважно шляхом більшого залучення жінок в економічній і політичній сферах.
В Україні бракує практичних механізмів реалізації аспектів гендерної політики, а також політичної волі на більш детальне привернення уваги до питань гендерної рівності.
Основні проблеми забезпечення рівності жінок і чоловіків вимагають відповідних адекватних дій, зокрема:
- приведення українського законодавства у повну відповідність до конституційних принципів рівності та європейських норм;
- вироблення особливих антидискримінаційних норм та санкцій за порушення гендерного законодавства;
- проведення спеціальних інформаційних кампаній;
- посилення громадського контролю за виконанням міжнародних зобов’язань та принципів рівності прав та можливостей жінок і чоловіків.
Українські реалії (війна та російська агресія, менталітет тощо) потребують більш активного втручання держави у реалізацію гендерної політики та досягнення дійсної рівності статей.
Існує 3 головні причини привернення уваги до загальнолюдських прав жінок:
- Необхідність інформувати жінок про те, що вони мають права людини та повинні їх використовувати.
- Необхідність оприлюднювати випадки порушення прав на підставі ґендеру та боротися з ними,
- Необхідність сформувати нову практику прав людини, яка повністю вирішуватиме питання загальнолюдських прав жінок.
Для швидшого вирішення гендерної проблеми Україні необхідно перейняти передовій досвід країн ЄС, а також НАТО щодо практичної реалізації принципів гендерної рівності національного та міжнародного законодавства, а також налагодити мережну систему постійного гендерного моніторингу проблем нерівноправності у всіх сферах життєдіяльності держави.
На шляху до встановлення ґендерної рівності в українському суспільстві стоять наступні чинники:
- стереотипи масової свідомості, які й досі розглядають жінку як слабку у порівнянні з чоловіком істоту, яка є другорядною в суспільному, політичному та економічному житті;
- нерівний розподіл репродуктивної праці між жінками та чоловіками;
- кризова економічна ситуація, від якої жінки страждають більше, ніж чоловіки. Зокрема це стосується безробіття, яке нерідко штовхає жінок на заробітчанство, що призводить до продажу жінок та подальшої сексуальної експлуатації;
- слаборозвинуте громадянське суспільство, у тому числі пасивність жіночих організацій та окремих жінок у відстоюванні своїх законних прав та свобод.
Глобальними стратегіями з покращення рівня життя жінок на державному та світовому рівнях є гендерні політики.
Серед найбільш актуальних прикладів державних гендерних політик та впроваджуваних підходів до цього треба відзначити такі, як:
- Гендерний мейнстрімінг.
- Гендерне квотування.
- Феміністична мовна реформа
- Гендерна нейтральність
Тому запровадження гендерних політик в Україні та їх адаптація до реалій сьогодення покращить ситуацію у нерівності жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства та держави.
На сьогодні можна зазначити, що Україна досягла певного прогресу у сфері сприяння гендерній рівності та розширення прав і можливостей жінок. Серед позитивних рис можна відзначити: конституційне закріплення принципу рівності статей, наявність спеціального гендерного закону, затвердження національних програм тощо. Гендерне законодавство України загалом може бути визначене як гендерно збалансоване.
Отже, сьогодні Україна хоч і повільно, але просувається до гендерної рівності. Вона прагне стати повноправною частиною євроатлантичної та європейської спільноти, наблизившись до ЄС та НАТО за основними соціально-економічними показниками та стандартами життя. Але для цього нашій державі необхідно реалізувати всі свої зобов’язання щодо гендерної рівності та втілити у життя гендерні політики.