В Італії, як і в інших країнах Євросоюзу та НАТО, багато уваги приділяється розвитку гендерної рівності. Наприклад, італійський уряд реалізує чимало заходів щодо ефективної гендерної політики, в країні проводиться чимало форумів, конференцій, у тому числі на міжнародному рівні, які спрямовані на вирішення проблеми рівності між чоловіками та жінками. Наприклад, у Римі у 2022 році на саміті «Жіночої двадцятки» (Women 20), офіційного міжнародного об’єднання «Великої двадцятки», покликаного посилити роль жінок в економіці, політиці та бізнесі, якраз й обговорювалися найактуальніші питання щодо розширення соціальних, економічних, політичних прав і можливостей жінок. Місце проведення саміту було обране невипадково – тоді на тлі поширення пандемії COVID-19 Італія вважалась однією з найбільш постраждалих країн Європи від наслідків коронавірусу. І особливо в економічному плані постраждали жінки – за статистикою з 10 робочих місць, які було скорочено внаслідок пандемії, дев’ять належали жінкам. Тому на саміті наголосили, що саме гендерна рівність відіграє важливу роль у виході з кризи COVID-19. Акцент було зроблено на тому, що перш за все потрібно вирішити проблему низького рівня зайнятості серед жінок. І не лише в Італії та інших країнах Євросоюзу, а й у світовому масштабі. І це питання обов’язково має стати параметром, який буде застосовуватися для оцінки успішного відновлення економіки країн після пандемії коронавірусу.
У 2021 році в Італії було прийнято закон, який розширив зобов’язання звітувати про гендерну рівність і запровадив її публічну сертифікацію. Віднині така інновація, як звіт про гендерну рівність є обов’язковою – це стосується будь-якої компанії, в якій працює понад 100 робітників. І в цьому звіті роботодавці відображають інформацію щодо співвідношення кількості працюючих жінок і чоловіків та різницю в заробітній платі працівників кожної статі. До речі, італійській уряд в рамках подолання економічних наслідків COVID-19 передбачив понад €17 млрд на забезпечення питань гендерної рівності.
А План досягнення гендерної рівності, який був розроблений урядом Маріо Драгі, передбачає, що протягом найближчих років в Італії буде забезпечений повний гендерний паритет між чоловіками та жінками, в тому числі по заробітній платі. Планується знизити різницю в доходах між чоловіками і жінками в приватному секторі з 17% до 10% до 2026 року, а потім взагалі ліквідувати її.
До речі, після відставки уряду Драгі в липні цього року, 25 вересня в країні відбудуться дострокові вибори до парламенту – як свідчать соцопитування, новим прем’єр-міністром Італії може стати жінка – лідер партії «Брати Італії» Джорджія Мелоні. Якщо вона переможе, то її прем’єрство стане першим випадком в Італії, коли уряд очолить жінка. Загалом жінки в Італії отримали право голосувати та обиратися до парламенту після прийняття закону в 1946 році, який встановив загальне виборче право в країні. Хоча навіть у ХІХ столітті в деяких регіонах жінки мали можливість голосувати на виборах. Наприклад, у Тоскані ще у 1850 році жінки отримали право голосу на місцевих виборах.
Також дуже цікавою є ситуація в освітній сфері Італії – загалом понад половини всіх італійців, які отримують диплом про вищу освіту, – жінки. За статистикою майже 59 відсотків випускників бакалаврів є жінками. А якщо подивитися на статистику середини 1990-х років, то тоді в італійських вузах на 100 чоловіків припадало 99 жінок. Тому, можна з впевненістю стверджувати, що в Італії жінки мають рівний і вільний доступ до вищої освіти.
В Італії, яка є однією з країн – засновниць НАТО, закон, що дозволяє жінкам служити в збройних силах, був прийнятий лише наприкінці 1999 року. Незважаючи на те, що Італія стала останньою з країн Альянсу, в якій жінкам надали право служити в армії, на сьогодні саме в італійських збройних силах – найвищий відсоток жінок порівняно з іншими національними силовими структурами – близько 8% від загальної кількості особового складу армії. Жінкам також дозволено служити в авіації та на флоті, але там їх відсоток, у порівнянні з сухопутними військами, набагато менший. За останніми даними, у військово-морських силах жінки складають майже 4%, а у військово-повітряних силах лише 1,6% від загальної кількості військовослужбовців.