У НАТО вже давно зрозуміли, що для зміцнення своїх армій необхідно не тільки залучати жінок до служби, а й чітко розрізняти ту роль, яку гендерні питання здійснюють на повсякденну та бойову діяльність військовослужбовців. А для цього потрібно більш ефективніше розвивати потенціал оборонних структур у сфері вирішення гендерних проблем.
У цьому питанні цікавим буде досвід провідних країн-членів Альянсу. Так, з 2016 року Велика Британія зняла обмеження на службу жінок у підрозділах так званого ближнього бою. А з 2018 року армія Королівства відкрила для жінок усі військові спеціальності у всіх видах військ. Цікаво, що жінкам також відкрита можливість служити в елітних підрозділах спецоперацій, навіть в таких як Спеціальна повітряна служба (SAS).
Ще одним прикладом з інтеграції гендерних практик в безпекові структури є проект оборонного відомства Нідерландів – Genderforce. Треба зазначити, що міноборони країни розпочало виконувати План дій щодо досягнення гендерної рівності ще у далекому 2004 році. Ним передбачалось суттєве збільшення кількості жінок-військовослужбовців у збройних силах країни. А вже в 2005 році цей план став основою комплексного проекту оборонного відомства країни – Genderforce. Проект зосереджував свої зусилля на вирішення 3 головних питань:
- Гендерний підхід в операціях з реагування на кризові ситуації.
- Гендерний підхід у підготовці особового складу.
- Комплексна інтеграція гендерної рівності в сектор безпеки та оборони.
Такий підхід дав свої позитивні результати. Було підвищено поінформованість щодо гендерних проблем у збройних силах, що спричинило збільшення відсотку жінок вже протягом двох років після його впровадження.
Як приклад впровадження гендерного інтегрування в повсякденну діяльність військ слід враховувати й досвід армії США, де розроблено детальну інструкцію для керівництва всіх рівнів, зокрема, з протидії гендерному насильству.
Загалом Сполучені Штати за свою багаторічну історію, пройшли шлях становлення жінки як повноправного громадянина у суспільстві та в армії протягом кількох століть. На законодавчому рівні можна як приклад навести закон Г. Трумена 1948 року «Про інтеграцію жінок до складу збройних сил», на основі якого жінки отримали можливість «законно» служити в армії, а також їм почали присвоювати військові звання, що зводило їх дискримінацію нанівець. А перші жінки-генерали з’явились в армії США ще в 1970 році.
Варто зазначити, що ще до 1993 року в армії США майже 70% посад були відкритими для жінок, а вже у 2016 році для жінок стали доступні усі бойові посади. І це стало надзвичайно важливою подією в розрізі гендерної рівності у військовій сфері США.
У збройних силах Болгарії, Угорщини, Канади та Великої Британії свого часу були створені комітети, що представляють інтереси жінок-військовослужбовців. Ці структури опікуються питаннями, які непокоять жінок-військовослужбовців, проводять опитування, доводять ключові проблеми до командування, а також надають керівництву рекомендації щодо їх вирішення.
Не менш наочним прикладом гендерної інтеграції є Швеція – країна, яка зараз ще не є членом НАТО, але на тлі російської війни в Україні відмовилася від політики багаторічного нейтралітету та подала заявку на членство в Північноатлантичному альянсі. На сьогодні вже 28 членів Альянсу ратифікували заявку країни на членство в НАТО. Лише парламенти двох союзників – Угорщини та Туреччини ще не проголосували за ратифікацію протоколу приєднання Швеції до НАТО, але в Брюсселі сподіваються, що найближчим часом процедура голосування відбудеться, і країна до нового року стане повноцінним членом Альянсу. (У дужках зазначимо, що разом з Швецією до НАТО також вступає й інша нейтральна скандинавська країна – Фінляндія).
Саме Швеція має успішний досвід включення гендерних питань в реформу сектору безпеки і оборони. Так, у 2003 році міністерство оборони створило національний проект «Гендерна сила», який був спрямований не тільки на збільшення кількості жінок у армії, але й на обов’язкове включення гендерної складової у навчання, спецпрограми та операції усіх безпекових структур країни. Загалом, і Швеція, і Фінляндія вважаються країнами, де над питаннями гендерної рівності працюють цілеспрямовано та ефективно – ці дві країни протягом багатьох років є одними з лідерів так званого Індексу гендерного розвитку, якій є індикатором просування гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок.
Цікавим також є досвід надання спеціальними службами країн-членів НАТО рівних можливостей для жінок і чоловіків. Позитивним є той факт, що саме керівники спеціальних служб, особливо британських МІ5 та МІ6 наголошують про необхідність врахування так званої «сили гендерної рівності».
Ще одним напрямом публічного обговорення та інформування громадськості щодо гендерної політики в секторі безпеки і оборони, є оприлюднення доповідей парламентських комітетів із зазначеної тематики.
Отже планомірне збільшення кількості жінок у секторі безпеки і оборони, а також військовому керівництві провідних країн-членів НАТО — не унікальна особливість кадрової політики кожної окремо взятої країни, а слідування загальному курсу НАТО.
У програмних документах Північноатлантичного альянсу гендерна рівність виділена як одна з основних цінностей. І саме на основі них створені Комітет НАТО з гендерних питань і структура IMS GENAD (The International Military Staff Office of the Gender Advisor — Міжнародний офіс радника з гендерних питань). Зазначена структура постійно моніторить показники про психологічний клімат в установах сектору безпеки і оборони, а також досліджує ступінь комфортності перебування жінок на службі у збройних силах країн-членів альянсу, а також тих, які хочуть до нього приєднатися.
Також одним з активних напрямків роботи НАТО щодо впровадження гендерної політики є співпраця між союзниками та партнерами щодо ефективної реалізації порядку денного «Жінки, мир і безпека» (WPS). До речі, щодо такого партнера Альянсу, як Україна, в Брюсселі неодноразово підкреслювали наші успіхи стосовно прогресу в просуванні питань гендерної рівності, у тому числі в секторі оборони та безпеки.
Рік тому, у жовтні 2021-го було затверджено План дій щодо реалізації політики НАТО/РЄАП щодо жінок, миру та безпеки на 2021-2025 рр. Одним з його пунктів є розширення та удосконалення співробітництва з партнерами. У контексті реалізації цього документу та порядку денного WPS, співпраця між союзниками та країна-партнерами зосереджується на підвищення потенціалу партнерів щодо WPS. Ця політика реалізується за допомогою заходів щодо навчання та розбудови потенціалу, а також базується на спільному розумінні та реалізації порядку денного WPS.
У практичної площині така співпраця з партнерами, зокрема, з Україною, полягає у включенні пріоритетів WPS у роботу Офісів зв’язку НАТО, які працюють в країнах-партнерах, з метою підтримки роботи, яка спрямована на виконання порядку денного WPS. Також на мережу контактних посольств НАТО покладається просування порядку денного WPS і країнам-партнерам рекомендується інтегрувати WPS у рамки партнерства.