Україна як демократична та правова держава, дотримуючись вимог міжнародного співтовариства щодо рівноправності громадян, вже давно визнала об’єктивну необхідність в проведенні гендерних змін, інтеграції гендерної перспективи в усі програми розвитку суспільства на принципах свободи, рівності, справедливості та толерантності.

Насамперед, ухвалення гендерної стратегії як напряму державної політики ґрунтувалося на необхідності вирішити складні соціально-економічні проблеми в Україні, що пов’язано з активізацією громадських сил, перш за все жінок, які становлять більшість (майже 54%) населення країни.

Перший Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року був затверджений Кабміном у лютому 2016 року. Характерно те, що Україна стала першою в світі країною, де документ був прийнятий в умовах війни, що була розв’язана Російською Федерацією на сході нашої держави.

Наступний Національний план дій з виконання резолюції РБ ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року було затверджено 28 жовтня 2020 року у тісній співпраці з міжнародними партнерами та 18 громадськими організаціями. Він набув дещо нової якості, орієнтованої на результат – насамперед чітко визначено як консолідувати зусилля влади на національному та місцевому рівнях щодо впровадження гендерних аспектів та гарантування рівних прав для жінок і чоловіків. Цей план включає конкретні кроки, покликані створити умови для забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у подоланні конфліктів, встановленні миру, процесах відновлення, протидії безпековим викликам, системній протидії насильству за ознакою статі.

До речі, враховуючи ту ситуацію, яка склалася в Україні після повномасштабного вторгнення російської армії, українська влада теж вносить певні корективи в попередні загальні національні плани розвитку країни. Цей процес також торкнувся певних змін до Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року.

По-перше, розглядаються питання щодо інфраструктурної безпеки та надання гуманітарної, медичної й соціально-психологічної допомоги людям, які опинилися на тимчасово окупованій території. Особлива увага приділяється виявленню та реагуванню на сексуальне насильство, пов’язане з війною, та комплексної допомоги постраждалим від цього.

Необхідно зазначити, що важливість оновлення зазначеного Національного плану дій обумовлена сучасними зовнішньополітичними та внутрішньополітичними факторами, у тому числі в контексті надання Україні статусу кандидата на членство в Європейському Союзі. Окрім цього, оновлення Нацплану дій дозволяє точніше визначити напрямки гуманітарної та міжнародно-технічної допомоги, яка надається Україні, а також більш детально координувати її в частині усіх питань, які відносяться до порядку денного «Жінки. Мир. Безпека».

Також деталізується подальша робота влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення безпеки та життєдіяльності мирного населення під час активних бойових дій.

До того ж оновлення цього Нацплану дій надає можливість значно розширити цільові групи громадян, на які спрямовано його реалізацію на період до 2025 року та надавати їм всебічну підтримку і допомогу протягом цього часу.