Україна та НАТО високо цінують партнерські стосунки, які тривають роками та сприяють  зміцненню безпеки в багатьох регіонах світу. Тому  Північноатлантичний альянс у лютому 2014 року відразу відреагував насильницьку анексію Криму, засудивши дії Кремля як зухвале порушення міжнародного права, зокрема суверенітету та територіальної цілісності України.

13 березня 2014 року Північноатлантична рада, як головний політичний орган НАТО, заявила, що дії Росії суперечать принципам Статуту ООН та Гельсінського заключного акту. І вже 1 квітня 2014 року Альянс призупинив з РФ практичну співпрацю, яка до того часу мала формат Ради Росія-НАТО. Діалог у політичних каналах залишили лише для кризового спілкування.

Поряд з цим НАТО значно посилило політичну та практичну підтримку України, підтвердивши, що визнає Крим частиною України. У 2014 році, в перші тижні подій в Криму союзники чітко наголосили та постійно підкреслюють, що узгоджена позиція усіх держав-членів Альянсу полягає в тому, що вони не визнають та не будуть визнавати незаконну анексію Криму. Тому офіційні документи Альянсу з лютого 2014 року послідовно називають Крим територією України.

Анексія Криму, подальша підтримка Кремлем сепаратистів та участь російської армії в бойових діях на Донбасі  стала поворотним моментом у політиці Альянсу щодо посилення безпеки на євроатлантичному просторі та європейському континенті. Саме ці агресивні дії Кремля стали однією з головних причин посилення НАТО своєї колективної оборони та збільшення військової присутності у Балтійських країнах, Польщі та регіоні Чорного моря: Альянс повернувся до стримування Росії як до головного стратегічного пріоритету. А підтримка України та зміцнення світової безпеки на протидію російській агресії увійшли у фокус уваги Північноатлантичного альянсу. Ми проаналізуємо саміти НАТО, як головні майданчики для визначення стратегічних напрямків і політики Альянсу щодо поступового розширення та посилення військової, фінансової й гуманітарної допомоги Україні від моменту анексії Криму, подій на Донбасі, повномасштабного російського вторгнення та відбиття агресії й боротьбі за суверенітет держави. Адже саме саміти є головним інструментом для прийняття ключових рішень у всіх сферах діяльності Альянсу. До речі, до повномасштабного вторгнення саміти зазвичай проводилися раз на два роки, однак після лютого 2022-го союзники збираються щороку, адже загальна безпекова та геополітична ситуація вимагає оперативної глобальної реакції НАТО на ті критичні зміни, які відбуваються на європейському континенті.

Отже, перша зустріч союзників на найвищому рівні після анексії Криму та стрімкого розвитку подій на Донбасі відбулася у Великій Британії.

Уельський саміт НАТО (4–5 вересня 2014 року)

У вересні 2014 року, коли стартував Уельський саміт НАТО, вже понад пів року як було окуповано та анексовано Росією Крим та розпочато війну на Донбасі. Тож серед головних тем саміту стала російська агресія на сході України. Підсумкова Декларація саміту підтримала територіальну цілісність та суверенітет України, а також союзники наголосили на необхідності розширення співпраці НАТО з Україною. На саміті відбулась окрема зустріч Президента України з лідерами США, Великої Британії, Франція, Німеччини та Італії, на якій було обговорено Крим і Донбас.

Союзники також затвердили план посилення присутності НАТО вздовж східних кордонів і домовилися про створення військових сил швидкого реагування. Серед інших важливих тем обговорення на саміті в Уельсі стало протистояння угрупованню «Ісламська держава» в Сирії та Іраку й виведення сил НАТО з Афганістану.

Саміт в Уельсі став першим з моменту завершення «холодної війни», на якому була відсутня російська делегація. Але вперше в такому заході НАТО взяла участь делегація Молдови на чолі з главою МЗС. Під час саміту лідери країн Альянсу наголосили на поглиблення партнерських відносин НАТО і продовження політики «відкритих дверей». До речі, вже після саміту – 23 грудня 2014 року – Верховна Рада України скасувала позаблоковий статус України. Депутати аргументували, що позаблоковий статус виявився неефективним з погляду захисту держави від зовнішнього тиску та агресії та наголошували на законодавчому закріпленні зовнішньополітичного курсу країни на євроатлантичну інтеграцію.

І ще історичний факт – саміт в Уельсі став останнім, що відбувся під головуванням Генерального секретаря НАТО Андерса Фог Расмуссена, котрий очолював Альянс із серпня 2009 року.

Що ж до українського питання, то на цьому саміті союзники по НАТО ухвалили низку рішень щодо підтримки України, але без надання летальної зброї – мова йшла переважно про політичну, консультативну та матеріально-технічну допомогу.

НАТО чітко заявило про повну підтримку суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України. Союзники не визнали анексію Криму та закликали Росію припинити дестабілізацію ситуації на сході України.

На саміті НАТО в Уельсі 2014 року Україна отримала політичну підтримку, обіцянку практичної допомоги через трастові фонди та розширення військової співпраці, але без прямого військового втручання чи постачання зброї.

Союзники погодили пакет допомоги, який складався з чотирьох трастових фондів для зміцнення обороноздатності України за такими напрямками:

1. Командування, управління, зв’язок та комп’ютери (C4)
2. Логістика і стандартизація
3. Кіберзахист
4. Реабілітація поранених військовослужбовців

Також союзники прийняли рішення щодо посилення співпраці з Україною у військовій освіті, підготовці та сумісності з силами НАТО.

Після початку російської агресії проти України у 2014 році, Альянс і країни-члени започаткували цілу низку програм підтримки для України, які мали фінансовий вимір.

Основні форми допомоги від НАТО у 2014 році:

1. Трастові фонди НАТО для України — започатковані під час Уельського саміту НАТО. Загальний обсяг внесків до цих фондів у 2014–2015 роках оцінювався приблизно в 10–15 млн євро.
2. Індивідуальна програма партнерства Україна – НАТО (IPAP) була оновлена, щоб надати технічну, консультативну і матеріальну допомогу секторам оборони та безпеки.
3. Двостороння допомога країн-членів НАТО, не безпосередньо через Альянс, але за його координацією: постачання нелетального обладнання (бронежилети, каски, медичні набори, системи зв’язку, зимова форма тощо); навчання українських військових; гуманітарна допомога та підтримка поранених.

Отже, у 2014 році НАТО створило механізми допомоги через трастові фонди та розпочало координацію внесків країн-членів, які становили десятки мільйонів євро допомоги у вигляді техніки, навчання й підтримки реформ.