Повномасштабне російське вторгнення сприяло суттєвим змінам в системі військової освіти України та розширенню співпраці військових освітніх закладів держави з іноземними колегами
Військові та освітні інституції нині об’єднують свої зусилля, щоб підготувати майбутнє покоління військових лідерів, здатних впоратися з викликами сучасності.
Для досягнення високого рівня оперативної сумісності, планування та проведення операцій у відповідності зі стандартами НАТО, комплектування Збройних Сил України вмотивованим, професійним і освідченим особовим складом, система військової освіти України має слідувати тенденціям розвитку та переймати досвід відповідних структур держав-партнерів НАТО. У цьому контексті військова освіта є основою для поглиблення взаємосумісності та співпраці на основі транзиту західної військової теорії, моделей та процедур НАТО в оборонну сферу та практику української армії.
На сьогодні в Міністерстві оборони України впроваджено Візію системи «патронажу», яка є удосконаленим форматом співпраці військових навчальних закладів НАТО, держав-членів Альянсу та України задля імплементації натовських практик та стандартів в освітню діяльність і трансформації підготовки офіцерських кадрів та сержантського корпусу за західною моделлю військового лідерства.
Система «патронажу» концентрує зусилля держав НАТО за такими основними групами підтримки:
- освітня складова;
- підготовка особового складу;
- матеріально-технічна допомога.
У межах цих складових розглядається можливість ініціювання спільних освітньо-наукових проєктів і залучення нових партнерів до вже існуючих, обмін інформацією та досвідом ведення бойових дій, удосконалення системи мовної підготовки та освітніх програм відповідно до вимог НАТО.
Метою створення та забезпечення системи «патронажу» є розвиток взаємосумісності з НАТО системи професійної військової освіти та післявоєнне відновлення військових навчальних закладів в системі Міністерства оборони України.
Для координації діяльності військових і освітніх інституцій впроваджені такі механізми:
- Спільні робочі групи та комітети. Такі групи створюються для вирішення конкретних завдань, наприклад, розробки нових освітніх програм або проведення спільних навчань.
- Договори та угоди. Ці документи регулюють відносини між військовими і освітніми інституціями, зокрема, визначають їх права та обов’язки.
- Загальні стратегії та плани. Ці документи визначають основні напрямки співпраці між військовими і освітніми інституціями.
А для успішної співпраці між військовими і освітніми інституціями застосовуються наступні механізми:
- Обмін інформацією та досвідом. Цей обмін здійснюється шляхом проведення спільних конференцій, семінарів та тренінгів.
- Спільна діяльність у сфері освіти та підготовки. Це включає в себе розробку нових освітніх програм, проведення спільних навчань та стажувань.
- Спільна наукова та дослідницька діяльність. Сюди входять дослідження в галузі військової науки та техніки, а також розробка нових технологій.
Координація та співпраця між військовими і освітніми інституціями є складним і багатогранним завданням. Однак це завдання – шлях до успіху та досягнення високих стандартів, які вимагає сучасний світ.