Незважаючи на війну, перед Україною з червня цього року постала низка відповідальних завдань, які якомога швидше необхідно втілювати в життя – адже в контексті надання нам  статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу треба провести конкретні реформи та адаптувати українське законодавство у відповідність до європейських критеріїв. І те «вікно можливостей», яке відкрилось для України, дозволяє разом з іншими тектонічними змінами в країні, що будуть пов’язані з втіленням реформ й інших змін на шляху до ЄС, імплементувати найкращі європейські та світові практики у сферу гендерної рівності.

Доречно зазначити, що понад  два роки тому – у березні 2020-го Європейська комісія затвердила Стратегію гендерної рівності на 2020-2025 роки – один з основоположних на сьогодні документів, яким керуються країни-члени Євросоюзу у формуванні гендерної політики.

У порівнянні з попередніми  документами, остання Стратегія передбачає більш широкий перелік цілей, на яких необхідно сфокусуватися для вирішення питань гендерної рівності та її сталого утвердження. Для ЄС є певні виклики в гендерних аспектах, що пов’язані з такими сферами, як, наприклад, цифрова трансформація. Пандемія COVID-19 дала додатковий імпульс у тому, що робочі місця «пересуваються», так би мовити в цифровий простір, тож виникає нагальна потреба забезпечити рівний доступ чоловіків та жінок до економічних можливостей та плідної роботи в цифровій економіці. І однією з цілей Стратегії є підтримка жінок саме конкретними заходами щодо їх інтеграції на ринку праці та гендерну рівність у конкретних, стереотипно традиційних чоловічих галузях. Планується, що така політика сприятиме також усуненню гендерного розриву в оплаті праці та пенсіях.

Також у рамках втілення Стратегії в реальне життя Європейська Рада з інновацій запустить пілотний проект, головна мета якого полягає  у сприянні жіночим стартапам та інноваційним малим і середнім підприємствам. Це є одним з аспектів щодо сприяння справедливості та створенню рівних можливостей.

Загалом ця Стратегія є важливою для України з огляду на можливість запозичення передового досвіду Європейського Союзу щодо втілення конкретних заходів у сфері гендерної рівності, як однієї зі складових  процесу євроінтеграції та подальших реформ у країні. Адже на шляху до повноправного членства в ЄС нам доведеться імплементувати не лише в українське законодавство, а в щоденну практику директиви ЄС щодо антидискримінації та гендерної рівності. Наприклад, подальші зміни до виборчого законодавства щодо запровадження гендерних квот відкриють нові можливості для збільшення залучення жінок до політичної діяльності. І на сьогодні вже є досить потужні зміни у цьому – адже з 1 січня 2022 року вже діє новий  Виборчий кодекс, який посилив відповідальність за недотримання гендерної квоти. Наприклад, квота на парламентських виборах і виборах до обласних рад змінилася з 30% до фактично 40% на користь жінок у виборчих списках. Однак, до цього часу в Україні спостерігається така ситуація, коли керівні органи та осередки партій переважно очолюють чоловіки, а доступ жінок до ухвалення рішень і рівень політичного представництва залишається досить низьким. Але треба зазначити, що продовження реформ у сфері місцевого самоврядування та подальша децентралізація розширює можливість просувати цінності гендерної рівності на рівень регіонів, районів та громад. І збільшення залучення жінок як до політичної діяльності, так і до прийняття державних рішень сприяє покращенню якості цих процесів, оскільки враховує більш різносторонній погляд та досвід.

Отже, беручи до уваги європейський досвід щодо впровадження гендерної рівності та рівних можливостей і збільшуючи можливості жінок у всіх сферах, Україна отримує додатковий ресурс для успішного втілення реформ і позитивний імпульс для подальшої модернізації країни саме в площині європейської інтеграції.