Коаліція охочих – це неформальний міжнародний союз, створений для гарантій безпеки, зміцнення підтримки та координації допомоги Україні у війні з Росією та відновлення нашої країни після війни. Ініціатива була оголошена 2 березня 2025 року за провідної ролі Великої Британії та Франції.
Сьогодні до Коаліції охочих входять понад 30 країн: Велика Британія і Франція як лідери об’єднання, а також інші країни НАТО – зокрема, Бельгія, Болгарія, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Туреччина, Фінляндія, Чехія, Швеція та партнери Альянсу – Австралія, Нова Зеландія й Японія, а також Австрія та Кіпр.
Країни-учасниці Коаліції надають Україні військову, фінансову, матеріально-технічну допомогу. Крім того, деякі з цих країн (насамперед Велика Британія та Франція) періодично заявляють про можливість відправити в Україну миротворчі війська, але вірогідніше це можливо лише після досягнення мирної угоди й припинення вогню й стане частиною зусиль наших щодо забезпечення довгострокового та справедливого миру в подальшому.
Загалом Коаліцію охочих цілком можна вважати новим форматом довгострокової підтримки України, а також стратегічним кроком до модернізації архітектури безпеки в Європі. Для нашої країни, в умовах відбиття російської широкомасштабної агресії, Коаліція охочих стала інструментом мобілізації підтримки у сфері озброєння, ППО, дронів, ІТ-рішень, розвідки; альтернативою заблокованим механізмам глобальної безпеки; каталізатором секторальних коаліцій (танкова, авіаційна, дронова, ІТ, розмінування).
Фактично, Україна стала прикладом держави, навколо якої формується мережа коаліцій охочих, кожна з яких відповідає за окремий напрям спроможностей.
За словами міністра оборони Британії Джона Гілі, Коаліція націлена допомогти Україні гарантувати безпеку на суходолі, морі й у небі, а також підтримувати Сили оборони – «щоб вони стали найсильнішим стримувальним фактором».
Коаліція спрямована на укріплення Збройних Сил України через постачання техніки, озброєнь, фінансування та тренувань. Активно просувається ідея посилення інтегрованої протиповітряної оборони та засобів протидії масованим ударам безпілотників. У грудні 2025 року відбулось онлайн-засідання коаліції за участі України, Великої Британії та Франції для обговорення спільної дипломатичної роботи та гарантій безпеки. Україна своєю чергою закликала партнерів активно наповнювати ініціативу PURL і якнайшвидше вирішити питання використання заморожених російських активів.
Дуже важливо, що діяльність наших партнерів в межах Коаліції наочно продемонструвала ключову позицію її учасників – Коаліція орієнтована не на разові пакети допомоги, а на системну підтримку. Сам факт існування Коаліції означає, що підтримка України не залежить від однієї країни, а колективний Захід готовий до довготривалого протистояння. А це стримуючий фактор для ескалації з боку Російської Федерації.
Короткострокові перспективи робити Коаліції охочих насамперед полягають у забезпеченні посилення української ППО та ПРО, а також на стабільному постачанні боєприпасів. Іншим важливим аспектом залишається продовження підготовки і навчання українських військових за допомогою іноземних інструкторів. Окремий акцент робиться на обміні розвідданими та сталої фінансової підтримки оборонного сектору України.
Середньострокові перспективи (після активної фази російсько-української війни) полягають у можливому розміщення міжнародних тренувальних місій та авіаційних і морських патрулів. Крім того, участь партнерів у розмінуванні, захисті критичної інфраструктури та контролі безпеки повітряного й морського простору. Тобто мова йде про фактичні, а не декларативні гарантії безпеки.
Стратегічна перспектива для України полягає в трансформації Коаліції в постійний безпековий формат або основу для інтеграції України в НАТО. Плюс поглиблення військово-технічного співробітництва та зміцнення оборонної промисловості України.
Важливо розуміти, що звісно ж, існують певні обмеження та ризики. Йдеться, насамперед, про те, що Коаліція не має юридично обов’язкового характеру, як НАТО. Рівень залученості країн може змінюватися через внутрішню політику. І найголовніше, без підтримки США можливості Коаліції охочих у майбутньому будуть обмежені. Тому Коаліція – саме доповнення, а не заміна членства в НАТО. Лише повноцінне членство в Альянсі може забезпечити стовідсоткові гарантії безпеки України.
Власне кажучи, Коаліція охочих – це відповідь міжнародної спільноти на кризу ефективності класичних механізмів безпеки. Її сила полягає у гнучкості, швидкості та добровільності, а слабкість – у нестабільності та політичній залежності. Для України цей формат став критично важливим інструментом виживання та посилення оборонних спроможностей. У перспективі Коаліція охочих цілком можливо може трансформуватися у нову норму міжнародної взаємодії – прагматичну, мережеву та орієнтовану на результат.