Коаліція авіаційних спроможностей – це міжнародна ініціатива країн НАТО, яка створена для надання Україні сучасних західних багатоцільових винищувачів, таких як F-16 й інших літаків, щоб модернізувати її Повітряні Сили, замінити застарілий радянський парк літаків і підвищити ефективність боротьби з російською агресією, посилюючи можливості української авіації.
Від початку широкомасштабного російського вторгнення Україна наголошувала на потребі у літаках західного зразка для протидії окупантам. Зрештою питання зрушило з місця. Коаліція створена в травні 2023 року з метою забезпечення України не лише сучасною авіацією західного зразка, а також й підготовки українських пілотів, механіків та інженерів для обслуговування цих літаків.
Суть актуальності авіаційної коаліції очевидна. Це посилення нашої системи ППО та авіації, що критично важливо для захисту неба, знищення ворожої авіації та наземних цілей. Перехід на стандарти НАТО: F-16 та інша західна техніка дозволяють Україні інтегрувати свої Повітряні Сили зі стандартами Альянсу.
По-друге, це зміна балансу сил у повітрі. Адже сучасні багатоцільові винищувачі дають Україні перевагу над російською авіацією, особливо в точності та можливостях застосування сучасних боєприпасів. Не менш важливою є довгострокова перспектива, яка є наріжним каменем авіаційної коаліції. Країни НАТО надають Україні не лише сучасні літаки, а й комплексну підтримку, яка включає навчання пілотів, технічне обслуговування, постачання запчастин та боєприпасів, що зміцнює авіацію України на роки вперед.
Крім того, це серйозний символ підтримки. Це – демонстрація рішучості союзників у підтримці України. Амбітною та довготерміновою метою діяльності коаліції є забезпечення взаємосумісності української авіації з авіацією НАТО.
Станом на кінець січня 2025 року коаліція налічувала 14 учасників – Бельгія, Велика Британія, Канада, Люксембург, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Франція, Чехія, Швеція на чолі з державами-лідерами: США, Данією та Нідерландами.
У межах діяльності коаліції Україна вже отримала винищувачі F-16 від Данії, Нідерландів та Норвегії, а також винищувачі Mirage 2000 від Франції.
Нагадаємо, що перші західні винищувачі F-16 надійшли в Україну в липні 2024 року. Чи вплинула передача літаків F-16 на перебіг російсько-української війни? Частково так, потрібно лише збільшити бойові можливості. Нагадаємо, Україні потрібні були F-16 перш за все, щоб отримати перевагу в повітрі, ефективно захищатися від російських ракет і авіації, підтримувати наземні операції, збивати ворожі керовані авіабомби та ракети, а також знищувати логістичні центри і командні пункти управління. F-16 наразі дуже успішно відбивають масовані ракетно-дронові атаки РФ по об’єктам критичної інфраструктури України та здійснюють прикриття угруповань наших військ.
Ці багатоцільові винищувачі здатні нести західне високоточне озброєння, перевершуючи російські аналоги і надаючи Україні нові можливості в повітряному бою та ураженню цілей «повітря-земля».
А перші французькі літаки прибули в лютому 2025 року, посиливши нашу ППО та ударні можливості Повітряних Сил ЗСУ. Ці літаки можуть використовувати високоточні авіабомби AASM Hammer та крилаті ракети SCALP, а також ракети класу «повітря-повітря» MICA.
Mirage 2000 також здатні пробивати ворожу ППО та завдавати ударів по наземних цілях ворога. Тим самим, доповнюючи бойову роботу F-16.
Окрім цього, анонсоване надання Повітряним Силам ЗСУ двох літаків дальнього радіолокаційного виявлення ASC 890 від Швеції та винищувачів F-16 від Бельгії. Іншим важливим напрямом підтримки Повітряних сил ЗСУ в рамках коаліції є діяльність навчальних центрів на території держав-учасниць, які завдяки досвідченим інструкторам, навчальним літакам і сучасним тренажерам забезпечують підготовку пілотів та інженерно-технічного складу для обслуговування наданих літаків.
Про доцільність бойового застосування західних літаків, зокрема F-16 говорять багато воєнних експертів. Вони підкреслюють, що «завоювання українськими Повітряними Силами переваги в повітрі дозволить успішно проводити наземні операції, зокрема із деокупації наших територій».
На думку військового аналітика Олексія Гетьмана, F-16 ідеально підходить для України через його багатофункціональність. Цей винищувач об’єднує функції чотирьох літаків, які є на озброєнні ЗСУ. F-16 може завдавати ударів по наземних цілях різними типами зброї, а також стати частиною протиповітряної оборони України.
«Під багатофункціональністю треба розуміти можливість використання цього літака в залежності від типу озброєння, яке може бути на ньому розташовано як безпосередньо винищувача для повітряного бою з літаками, крилатими ракетами та БПЛА ворога, так й для завдання ударів по наземним цілям. А саме по скупченню живої сили, броньованої техніки, складів та штабів ворога, ракетами «повітря-поверхня» по радіолокаційним станціям зенітно-ракетних комплексів С-300 та С-400, а також по надводним цілям – кораблям та катерам тощо», – відзначає експерт.
Українські пілоти та авіатехніки адаптують винищувачі F-16 до умов інтенсивної російсько-української війни. На думку генерал-лейтенанта ВПС США у відставці Девіда А. Дептула, українці змінили правила гри в небі та швидко опанували нові літаки в екстремальних умовах. «Українські F-16 виконують до 80% бойових вильотів і стають «живою лабораторією» сучасної повітряної війни», – розповів американський генерал в ексклюзивному інтерв’ю виданню Air and Space Forces.
Ключові перспективи та виклики Коаліції авіаційних спроможностей
Поступове формування і розширення. Наразі до коаліції входить 14 країн. Очевидно, потрібно посилюватись і залучати інші країни-члени НАТО для підтримки України у протидії російському агресору. Після завершення формування коаліції — швидша інтеграція іноземних літаків і технологій у ЗСУ.
Звісно ж, подальша підготовка українських пілотів і військових фахівців на західних платформах.
Великий виклик — технічна і фінансова інтеграція. Перехід на іншу платформу (наприклад F-16 або інші винищувачі НАТО) потребує інтенсивної підготовки пілотів, техніків і логістики, фінансування та ремонтних спроможностей, узгодження стандартів техобслуговування і боєзапасів. Це не лише питання поставок — а й побудови підтримуючої екосистеми.
Наразі, наші партнери в НАТО розглядають підтримку авіаційної коаліції як вагому частину оборонної інтеграції з Україною. Це включає координацію поставок літаків, створення спільних навчальних програм, обмін розвідувальною і технічною інформацією, сумісність з ППО та оперативними центрами Північноатлантичного Альянсу.
Це поступове, складне і багатоступеневе завдання, але воно підсилює обороноздатність України за умови стабільної політичної волі партнерів.
Основні ризики й обмеження Коаліції авіаційних спроможностей
Це, безперечно, технічні та логістичні бар’єри. Адже перехід на стандартніші платформи НАТО – довгий процес, який потребує навчання, сертифікацій, ремонту і запасних частин.
Ключова позиція – фінансові витрати. Сучасні винищувачі, їх обслуговування та модернізація – значні бюджетні виклики.
Не треба забувати й про «політичні залежності». Досягнення домовленостей між партнерами (країнами-членами коаліції) іноді повільне і вимогливе, особливо щодо спільної політики озброєнь і стандартів.
Авіаційна коаліція має великий потенціал. Її цілі залишаються незмінними – посилити обороноздатність України й інтегрувати Повітряні Сили ЗСУ у стандарти НАТО. Плюс прискорити модернізацію і доступ до сучасних повітряних платформ, підготувати кадри та забезпечити технічну основу для майбутніх операцій.
Але успіх залежатиме від політичної волі партнерів і союзників, ефективної підготовки і логістики та довгострокових фінансових планів.
Робота коаліції авіаційних спроможностй є системною і довгостроковою, але ще далека від завершення – потрібна більша кількість літаків, більш тісна інтеграція і більш інтенсивне навчання.