У Стратегічних концепціях НАТО визначено, що стандартизація та взаємосумісність армій союзників є однією з головних основ для надійного та ефективного забезпечення безпеки всього Північноатлантичного альянсу. Для дієвої сумісності всіх структур, в першу чергу збройних сил, в Альянсі розроблено спеціальні процедури та механізми – стандарти НАТО. На сьогодні існує приблизно 1200 стандартів, які переглядаються кожні три роки спеціальними робочими групами Альянсу зі стандартизації. Причому, одні стандарти скасовуються, а інші – додаються. І цікавий факт – жодна країна Альянсу не впровадила повністю всіх стандартів НАТО, а у деяких частка впровадження сягає лише 20-25% від загальної кількості нормативних документів.

Треба згадати, що одним з пріоритетних завдань в сфері національної безпеки для України є не лише поглиблення співпраці з НАТО, а й досягнення повної сумісності української армії зі збройними силами країн Альянсу, тобто активне впровадження в бойову та іншу діяльність стандартів НАТО. До речі, підвищення оперативно-технічної сумісності зі збройними силами країн Альянсу було прописано в Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО від 1997 року. З того часу Україні вдалося досягти значних успіхів на цьому шляху – процес впровадження стандартів НАТО є досить активним, а за показниками імплементації та втілення натовських стандартів Україна випереджає багато країн, які вже протягом багатьох років є повноправними членами Північноатлантичного альянсу. До того ж, після того, як у 2019 році в Конституцію України були внесені зміни, які закріпили євроатлантичний і європейський курс держави, було прийнято спеціальний Закон, що регулює задекларований у документах стратегічного оборонного планування перехід України на стандарти НАТО в оборонній сфері. Він врегулював визначення термінів “військова стандартизація”, “військовий стандарт”, “стандарт НАТО” і “стандарт у сфері оборони держави-члена НАТО”. Також Міноборони на законодавчому рівні отримало повноваження щодо забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері військової стандартизації. Цей напрямок передбачає як розробку, так і прийняття та застосування військових стандартів, зокрема які приймаються на основі стандартів НАТО і стандартів у сфері оборони країн Альянсу.

Стандарти НАТО умовно можна розділити на адміністративні, оперативні та матеріально-технічні.

• Адміністративні стандарти визначають процеси управління та обміну інформацією, порядок роботи з документацією.
• Оперативні стандарти спрямовані на оперативне планування застосування військ.
• Матеріально-технічні стандарти визначають єдині вимоги до озброєння і військової техніки союзників, управління життєвим циклом, а також кодифікації предметів забезпечення.

До речі, на сьогодні, у Збройних Силах та інших силових відомствах вже запроваджено 324 стандарти НАТО, що в цілому складає третину всіх натовських стандартів. У рамках пакету Цілей партнерства Україна — НАТО до 2025 року необхідно було впровадити 218 стандартів НАТО – з цієї кількості офіційний Київ прийняв 190. Впроваджені стандарти НАТО стосуються експлуатації озброєння та військової техніки, безпеки зберігання боєприпасів та вибухових речовин, управління військами, застосування комунікаційних та інформаційних систем, якості товарів, інженерного, авіаційного та медичного забезпечення, а також стратегічних комунікацій і гендерних питань тощо.

Впровадження стандартів НАТО забезпечує 4 головних цілі:

1. Підвищення оперативних і бойових можливостей Збройних Сил та інших силових структур України.
2. Планомірне нарощування боєздатності військ (сил).
3. Досягнення взаємосумісності з силами та засобами провідних країн світу.
4. Підвищення ефективності використання державних ресурсів у сфері оборони.

В Брюсселі підкреслюють, що НАТО високо оцінює проведення реформ щодо впровадження стандартів у сфері оборони. Тож на сьогодні Збройні Сили України наполегливо працюють над питаннями оперативної та технічної сумісності з арміями країн Альянсу. Отже, впровадження стандартів НАТО не лише посилює оборонний потенціал України, а й наглядно демонструє, що приєднання до Північноатлантичного альянсу є головним пріоритетом у зовнішній політиці держави.