Одним з головних наріжних каменів у міцному фундаменті НАТО, що характеризує Альянс як союз рівноправних та демократичних держав є те, що всі рішення приймаються союзниками лише консенсусом. Тобто будь-яке рішення має бути ухвалено одностайно, й може бути заблоковано будь-яким членом Альянсу. При цьому всі ці рішення – будь то з політико-військових питань, або інших актуальних сфер діяльності НАТО є виявленням колективної волі суверенних держав, які є союзниками по Північноатлантичному альянсу.

Цей принцип консенсусу діє на усіх рівнях НАТО. Рішення, які ухвалюються  керівними та політичними органами Північноатлантичного альянсу, мають однаковий статус і є узгодженою політикою країн — членів НАТО, незалежно від рівня, на якому вони прийняті. Цьому  вищому органу підпорядковані спеціальні комітети, які також складаються з офіційних представників країн. Така структура комітетів є базовим механізмом, який забезпечує Альянсу можливість проводити консультації та приймати рішення так, щоб кожна країна була представлена на кожному рівні та в усіх сферах діяльності НАТО.

Якщо казати про основні інститути політики і прийняття рішень в НАТО, то в першу чергу треба вести мову про Північноатлантичну раду. Саме вона є основним органом прийняття політичних рішень Організації Північноатлантичного договору. Рада складається з постійного представника від кожної країни-члена Альянсу. Постійний представник має ранг посла, а в роботі йому допомагає національна делегація у складі дипломатичного персоналу та радників з питань безпеки. Рада засідає на рівні послів майже кожного тижня. Мінімум двічі на рік, а за необхідністю – частіше (все залежить від політико-військової та геополітичної ситуації у світі та на європейському континенті) проводяться засідання Ради на рівні міністрів закордонних справ та оборони, до яких часто долучаються представники відповідних відомств країн-партнерів. Повноваження Північноатлантичної ради завжди однакові, а рішення мають однакову силу і статус незалежно від рівня, на якому проводилось засідання. Рада робить заяви та комюніке, в яких пояснює як широкому загалу, так і урядам країн, які не входять до НАТО, політику і суть рішень Альянсу. Також треба наголосити на тій важливій ролі, яку відіграє Північноатлантична рада щодо інформування громадськості про поточну та стратегічну діяльність НАТО.

Наступним інститутом політики і прийняття рішень союзників є Комітет з оборонної політики та планування НАТО. Він був утворений у 2010 році та відповідає за процес оборонного планування НАТО. Керівник цього комітету є помічником Генерального секретаря НАТО з оборонної політики та планування.

І це цілком зрозуміло, адже Комітет є головною структурою щодо прийняття рішень з питань, що належать до інтегрованої військової структури НАТО.

Третя за важливістю інституція НАТО щодо прийняття рішень – це Група ядерного планування. Саме ця група приймає всі рішення з питань ядерної політики Альянсу. Треба зазначити, що ця політика  піддається постійному аналізу, коригується або адаптується в світлі останніх подій, що відбуваються на світовій арені. Всі країни-члени НАТО, окрім Франції, входять до складу Групи ядерного планування, головою якої є Генеральний секретар НАТО.

Далі йде такий інститут політики і прийняття рішень як Військовий комітет НАТО. Він є військовим органом Північноатлантичного альянсу найвищої інстанції. Також цей комітет є основною інституцією  військової консультативно-дорадчої допомоги для цивільних керівних органів НАТО — Північноатлантичної ради та Групи ядерного планування. Загальне політичне керівництво Військовим комітетом здійснює Північноатлантична рада і, за потреби, Комітет оборонного планування та Група ядерного планування НАТО.

Необхідно підкреслити, що кожна з вищеназваних інституцій відіграє надзвичайно важливу роль у процесах консультацій і прийняття рішень у НАТО,  які є основою ефективної співпраці, спільного планування і безпеки всіх союзників.