Історія НАТО є успішним прикладом прагнення демократичних держав об’єднатися заради надійної безпеки та захисту. Головна ідея створення НАТО якраз полягала в тому, що забезпечити мир та стабільність на євроатлантичному просторі, зокрема на європейському континенті, який щойно оговтувався після жахливих наслідків Другої світової війни. Наприкінці 1940 років жодна держава не була взмозі гарантувати власну безпеку поодинці. Та й в усі часи історії людства найкращою гарантією безпеки для будь-якої країни завжди був і є потужний військово-політичний союз з іншими країнами, особливо з тими, що мають спільні цінності та погляди. І саме Північноатлантичний альянс став міцним підґрунтям для забезпечення миру та безпеки для громадян Північної Америки й Європи.

У 1949 році створення НАТО було частиною зусиль, спрямованих на досягнення трьох цілей: стримування радянського експансіонізму, заборона відродження націоналістичного мілітаризму в Європі та заохочення європейської політичної інтеграції. Подібно до плану Маршалла для відновлення європейської економіки, Північноатлантичний альянс став своєрідним іншим «планом Маршалла» для військового та оборонного співробітництва. І цей план виявися не лише амбітним, а й ефективним – саме завдяки колективним зусиллям НАТО, цивілізований світ завжди виходив переможцем зі складних геополітичних ситуацій та сприяв нормалізації обстановки в небезпечних регіонах.

І тому безпека є ключовим пріоритетом для НАТО. Тож Північноатлантичний альянс використовує свій політичний вплив і військовий потенціал відповідно до характеру викликів безпеки, з якими стикаються його держави-члени, і має на меті гарантувати свободу і безпеку усім союзникам політичними і військовими засобами.

Найголовніше те, що НАТО беззаперечно дотримується свого основоположного принципу, який полягає в тому, що всі суперечки та конфлікти повинні вирішуватися мирним шляхом. Тому, якщо казати про політичні засоби, за допомогою яких Північноатлантичний альянс створює механізми гарантування безпеки, то мова, насамперед, йде про просування демократичних цінностей. Одним з головних завдань у цьому контексті в НАТО вважають надання можливостей  союзникам проводити консультації і взаємодіяти з питань оборони та безпеки для розв’язання будь-яких проблем, побудови довірчих стосунків і, врешті-решт, запобігання конфліктам.

Однак, якщо дипломатичні зусилля зазнають поразки, у НАТО є військова потужність для того, аби здійснювати операції з врегулювання криз. Такі операції запроваджуються відповідно до пункту щодо колективної оборони засновницького договору НАТО – Статті  5 Вашингтонського договору або за мандатом Організації Об’єднаних Націй, як самотужки, так і спільно з іншими країнами та міжнародними організаціями. Доречно згадати, що військовий потенціал усіх країн НАТО вважається наймогутнішим у світі, а також в арсеналах союзників по Альянсу – найсучасніші системи озброєння та військової техніки.

А в наступних постах в рамках нашого спільного проєкту з Представництвом НАТО в Україні: «На захисті заснованого на правилах міжнародного порядку: історія та сучасність НАТО через призму забезпечення безпеки у світлі російсько-української війни» ми не лише розглянемо головні віхи становлення та діяльності Альянсу, а й детально проаналізуємо, як саме допомога з боку країн Північноатлантичного альянсу посилює спроможність України протистояти російській агресії.