ЗА ПРИКЛАДОМ НАТО: Оборонне планування на основі спроможностей

Оборонне планування на основі спроможностей (ОПОС) – це один із сучасних методів оборонного планування, який поширений у секторі безпеки та оборони країн-членів НАТО.

Він є найбільш універсальним, оскільки оперує з більшістю факторів, які враховуються при проведенні оборонного планування.
Так, за сучасних умов, повинні враховуватись не лише реальні загрози, а й потенційні сценарії розвитку кризових ситуацій на довгострокову перспективу, що є ключовим для якісного розвитку саме тих спроможностей військ (сил), які у найбільш ефективний спосіб дозволятимуть вирішувати завдання з оборони держави у безпековому середовищі, яке динамічно змінюється.
При цьому слід особливо враховувати появу нових форм і способів застосування як традиційних сил і засобів, так і нетрадиційних засобів впливу.
Планування на основі спроможностей дозволяє розподіляти обмежені оборонні ресурси для досягнення саме тих спроможностей, які є критично важливими. Досвід Альянсу свідчить, що планування на основі спроможностей дає можливість:
перейти до концепції розвитку сил оборони за принципом «ефективність на противагу кількості»;
здійснити функціональну інтеграцію процесів оборонного і бюджетного планування;
здійснювати програмне управління оборонними ресурсами.
Кінцевою метою планування є формування, за прогнозованих економічних умов, комплексних спроможностей сил оборони, достатніх для гарантованого виконання визначених завдань з оборони держави.
Вимога щодо запровадження ОПОС у сфері національної безпеки вперше була зазначена в Австралії. У США метод ОПОС був офіційно представлений військовому істеблішменту у 2001 році в чотирирічному оборонному огляді. Основний чинник, що обумовив вибір цього методу, був пов’язаний з переходом від дво-полярного до моно-полярного світового безпекового устрою (що було пов’язано з розпадом СРСР). В тих умовах передбачалось, що безпекові та оборонні відомства більше не будуть знати, яка країна, союз країн, чи неурядові суб’єкти потенційно представлятимуть загрозу безпеці інтересам США у майбутньому. Проте ОПОС принципово не відійшло від системи оборонного планування на основі загроз часів холодної війни, ОПОС замінило конструкцію оборонного планування на основі сценаріїв, та загроз, які використовувалась протягом 1990-х років, та зосередилось на прагматичному і системному врахуванні всіх чинників, які впливають на розвиток спроможностей сил оборони.
Більшість практиків сходяться на такому принциповому визначенні: «ОПОС є плануванням в умовах невизначеності для забезпечення спроможностей, які відповідають широкому спектру сучасних викликів і обставин, та здійснюється у певних економічних рамках».
ОПОС спрямоване на опрацювання за критерієм «вартість-ефективність» найбільш доцільних рекомендацій щодо розвитку військ (сил) для задоволення пріоритетів національної безпеки.
Особливостями та перевагами цього методу є наступні:
не виходить з необхідності протидії певному противнику (як планування на основі загроз), водночас спроможності потенційних противників допомагають сформувати сценарії для процесу ОПОС;
не ґрунтується на конкретному сценарії майбутнього конфлікту, але використовує низку сценаріїв для визначення і уточнення спроможностей;
не є плануванням на основі ресурсів (бюджетно орієнтоване планування), хоча воно є ресурсно-орієнтовним і передбачає забезпечення створення оптимального набору спроможностей в рамках визначеного ресурсу;
спрямоване на інтегрований розвиток всіх сил оборони, видів та родів сил, а не тільки окремих їх складових, що мають окремо визначені фінансові ресурси;
дає змогу реалізовувати принцип «ефективність на противагу кількості», а також забезпечити за прогнозованих економічних умов розвиток комплексних спроможностей сил оборони, які здатні ефективно виконувати визначені їм завдання.
З огляду на те, що перехід на стандарти та процедури НАТО залишається одним із основних пріоритетів, метод оборонного планування на основі спроможностей запроваджено й в Збройних Силах України.
Водночас, особливістю його впровадження у нашій державі є наявність реального противника з цілком реальними спроможностями, що певною мірою відрізняється від умов планування, яке здійснюється в країнах-членах НАТО.
Перед Міністерством оборони та Генеральним штабом ЗС України стоїть завдання реалізації інтегрованої моделі планування на основі спроможностей з урахуванням реальних загроз, а також удосконалення спільних спроможностей всіх складових сил оборони. З практичної точки зору це означає, що більшість сценаріїв для оборонного планування у доступному для огляду майбутньому мають розроблятися із акцентом на російську загрозу, а не на невизначеного противника.
В ситуації, в якій опинилась Україна, саме планування на основі спроможностей, орієнтоване на загрози, поступово стає базовим інструментом для ефективного розвитку Збройних Сил.

22 20.11 ОП 2

Слідкуйте за реалізацією проекту на наших електронних ресурсах в:
Facebook,

Instagram,

Telegram,

Twitter,

Tic Tok,

Youtube

Буде інформативно та цікаво!

Проект “Стандарти НАТО для сектору безпеки і оборони України: розуміння і сприйняття” реалізується за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні.